Напередодні Дня пам’яті жертв голодоморів в Україні у Запоріжжі відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки дітям, які загинули від голоду в 1932-1933 роках. Участь у заході взяв директор Департаменту культури, туризму, національностей та релігій ОДА Владислав Мороко.
Як зазначив посадовець, ініціатива пошуковців про встановлення на колишньому будинку для немовлят меморіальної дошки була зареєстрована в міській раді ще в 2009 році.
Кілька років тому запорізький краєзнавець Анатолій Пеньок виявив у Державному архіві області матеріали про високу дитячу смертність у будинку немовляти, що на початку 1930-х років розташовувався в невеличкому купецькому будинку на вул. Рози Люксембург, 7 (теперішня адреса – вул. Дзержинського, 7). На підставі книг реєстрації актів цивільного стану про смерть по Сталінському району м. Запоріжжя дослідник ретельно підрахував кількість померлих у будинку немовляти. За короткий час - від травня 1932 року по грудень 1933 року – в ньому померло 788 дітей віком від двох тижнів до трьох років. Серед діагнозів: виснаження, шлункове захворювання, інтоксикація, вроджена кволість, запалення легенів, катар кишечника. Пік смертності, відповідно до історичних довідок, припадає на весну – літо 1933 року: в березні померло 71 немовля, у квітні – 66, травні – 108, червні – 116, липні – 119, у серпні – 60 дітей.
- Це діти із сел та селищ, батьки яких загинули від голодомору. Їх привозили до області, але тут їх чекала така ж доля. Трагічність ситуації полягає в тому, что дошку на будинку немовлят ми відкрили, але де поховані ці діти, досі не знаємо. Тому це ще потрібно з’ясувати. Наразі історики та краєзнавці досліджують архіви, ведуть копітку роботу з цього питання. Наш святий обов’язок сьогодні – пам’ятати тих, хто безневинно загинув у ті страшні роки, - зазначив Владислав Мороко.
Дослідженням архівних матеріалів щодо теми голодоморів займалися різні організації та багато дослідників. Запорізький том «Національної книги пам’яті жертв голодомору 1932-1933 років в Україні» дає можливість осягнути масштаби безпрецедентно спокійного знищення населення. Доктор історичних наук, керівник редколегії Федір Турченко написав: «Поки на берегах Дніпра зводилися гіганти промисловості, по селах навкруги у селян відбирали останні жмені зерна. Люди вимирали родинами, колгоспами і селами. Найбільших людських втрат зазнала Дніпропетровська область, до якої тоді входила і нинішня територія Запорізької; з усієї кількості зареєстрованих смертей від голоду в Україні 70 % припадає на Дніпропетровську область». За словами історика, в Мелітопольському, Пологівському, Оріхівському та інших районах смертність сягнула найвищого рівня – 20-25 % населення.
Загальна кількість померлих від голоду 1932-1933 років у Запорізькій області складає кілька сотень тисяч чоловік.
Прізвища дітей, що загинули в будинку немовляти, мають бути занесені до мартиролога жертв Голодомору.
Управління у справах преси та інформації
