18 травня є скорботною датою в історії кримськотатарського народу. 76 років тому радянська влада насильницьки депортувала з Криму понад 180 тисяч кримців, безпідставно звинувативши їх у масовому колабораціонізмі.
Депортація кримських татар – один з найбільших злочинів радянського режиму, вчинених ним під час Другої світової війни.
Про трагедію вигнання кримських татар з рідної землі написані наукові роботи, художні книги, знято кінофільм «Хайтарма» (2012, режисер Ахтем Сеітаблаєв), документальну стрічку «1944. Крим. Депортація» (2016, режисери Фатіма Осман та Юнус Паша).
Анексія Криму Російською Федерацією у березні 2014 році знову актуалізувала проблему боротьби кримських татар за свої права. Нині окупаційна адміністрація Криму також намагається позбавити кримських татар власної Батьківщини, змусити забути свою мову, традиції та культуру.
У таких умовах як вшанування на загальнодержавному рівні пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу, так і демонстрація солідарності в боротьбі за відновлення їхніх прав набуває важливого загальноукраїнського та міжнародного значення.
Запорізька область стала рідною домівкою для тих кримських татар, які намагалися повернутися до нормального життя після депортації 1944 р., а після окупації Криму Росією у 2014 р. - для внутрішньо переміщених осіб з Криму.
У 2020 р. в області пройде ряд меморіальних заходів, присвячених пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
Зокрема, Центр національних культур «Сузір'я» КУ «Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека» ЗОР підготував і розмістив на сайті бібліотеки та на сторінках соціальної мережі Facebook відеоряд виступів «До 76 роковин трагедії - «Депортація кримських татар - події, які треба пам'ятати», в якому взяли участь представники Запорізького кримськотатарського товариства «Ана Юрт».
У м. Мелітополі бібліотеки, сторінка в мережі Facebook «Мелітополь - інтеркультурне джерело України» та Мелітопольський міський краєзнавчий музей провели онлайн пам’ятні заходи за участі представників Мелітопольського комітету сприяння поверненню кримських татар на історичну батьківщину «Азат» та караїмського національно-культурного товариства «Джамаат» м. Мелітополя. На пл. Перемоги м. Мелітополь відкрито виставку репродукцій картин кримськотатарського художника Рустема Емірова з фондів Мелітопольського міського краєзнавчого музею.
Довідково.
11 травня 1944 року було прийнято таємну Постанову Державного комітету оборони № 5859 сс «Про кримських татар», відповідно до якої було прийнято рішення «Всіх татар виселити з території Криму і поселити їх на постійне мешкання як спецпоселенців у районах Узбецької РСР». Кримськотатарське населення звинувачували у масовому зрадництві та колабораціонізмі, – які стали обґрунтуванням депортації. Насправді жодних доказів «масового зрадництва» кримських татар не існує. Кримськотатарська депортація є наслідком злочинної політики з боку комуністичного режиму СРСР на чолі зі Сталіним.
Депортація кримськотатарського населення розпочалася о 3 годині ранку 18 травня 1944 року і завершилася, в основному, 20 травня. Протягом двох днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід.
У структурі населення кримського півострова у 1938 р. кримські татари становили 19,36%, або 218 179 осіб . У 1944 р. з півострова було насильницьки депортовано 194 155 осіб, більшість з яких – 151 083 – відправлено до Узбекистану.
Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар.
30 червня 1945 р. автономний статус Криму було скасовано Президією Верховної Ради СРСР. З 1946 р. Кримський півострів стає однією з областей Російської Федерації.
Після депортації радянський режим вдався до нівелювання історичної пам’яті про кримську державність та кримських татар. Протягом наступних двох років понад 80% оригінальної кримської топоніміки було замінено на стандартні радянські назви. Почалося масове організоване переселення слов'янського населення (в основному, з Воронезької, Курської, Орловської і Білгородської областей).
Відселені з Криму кримські татари були звільнені із спецпоселень на підставі указу Президії Верховної Ради СРСР від 28 квітня 1956 р. без права повернення в місця, звідки вони були вислані, та без повернення конфіскованого майна. Постанова Ради Міністрів УРСР від 15 грудня 1956 р. про розселення татар, німців, греків, болгар та вірмен, що раніше мешкали на території Кримської області і поверталися з місць поселення, визнавала неприпустимим їх повернення у Крим, а також вважала «недоцільним» розселення їх у Херсонській, Запорізькій, Миколаївській та Одеській областях.
Офіційна влада створювала проблеми для повернення кримських татар у Крим. Тому їх масове повернення відбувається лише за часів Горбачова та проголошеної ним перебудови. 14 листопада 1989 р. Верховна Рада СРСР приймає Декларацію, у якій репресивні акти, які призвели до насильницької депортації народів, визнано протизаконними кримінальними актами. Після цього повернення кримських татар до Криму сягає свого піку: у 1990 р. нараховувалося понад 120 тис. репатріантів.
Україна ніколи не відмовлялася від визнання актів органів колишнього СРСР щодо відновлення прав депортованих, а з часу проголошення незалежності взяла на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян, включно з тими, що повертаються на її територію з місць депортації. 20 березня 2014 р. Верховна Рада України прийняла Постанову № 1140-18 «Про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі України, а також 17 квітня 2014 року було прийнято Закон України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою».
Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю
