У районі автовокзалу обласного центру відкрили патріотичний мурал «Доба нескорених». Центральним образом муралу став начальник штабу корпусу Січових стрільців Марк Безручко. На ньому зображені також воїни, які боронять Україну саме зараз. Розпис присвячений 100-річчю Української революції.
В урочистому відкритті муралу взяли участь директор Департаменту культури, туризму, національностей та релігій облдержадміністрації Владислав Мороко, виконуюча обов'язки директора Запорізького обласного художнього музею Інга Янкович, ветеран АТО-ООС Максим Зайченко, представники громадських організацій Запоріжжя та Токмака. Мурал освятив отець Василь з Храму Архистратига Михаїла ПЦУ.
Директор Департаменту культури, туризму, національностей та релігій облдержадміністрації Владислав Мороко під час урочистого відкриття зазначив, що черговий патріотичний мурал відкрито на честь сторіччя Української революції в рамках програми, яку прийняли минулого року.
– Мурал «Доба нескорених» присвячений українській революції 1917-1921 років. Центральним героєм став наш земляк Марк Безручко, який народився в селі Великий Токмак, зараз це місто Токмак. Місце для муралу вибрали не випадково. Саме тут, в 1917 році річка Московка була умовною межею між українською владою Олександрівська та військами більшовиків. Сто років потому, в 2014 році запорожці саме тут дали відсіч прихильникам «російської весни». Наша боротьба триває ї нині на фронті сучасної російсько-української війни. Мурал споруджено за фінансової підтримки обласної влади, – підкреслив посадовець.
Розпис муралу виконав запорізький художник Валерій Дзиган, основою для картини став ескіз Михайла Дяченка. Мурал зведено на так званій фальшстіні на 20 окремих блоках, які об'єднали в один великий малюнок. До кінця року тут планується звести ще один мурал на честь Петра Григоренка. Загалом в Запоріжжі може з'явитися алея пам'яті героїв «Доби нескорених», є намір зробити мурал і навпроти залізничного вокзалу.
Генерал-хорунжий Дієвої Армії УНР Марко Безручко – уродженець Токмака. Його називають героєм, що врятував Польщу і Європу від окупації червоноармійцями в 1920 році. Найбільше Марко Безручко відзначився 29-31 серпня 1920 року під час оборони Замостя (нині місто Люблінського воєводства Польщі, неподалік кордону з Україною), де українці в союзі з поляками оборонялися від більшовицьких загарбників.
Загальна чисельність українсько-польських сил у Замості становила близько 3,4 тисячі бійців при 12 гарматах і 40 кулеметах. Їм протистояли 13 тисяч червоноармійців 1-ї кінної армії Семена Будьонного при 72 гарматах і майже 400 кулеметах. Тобто ворог мав величезну перевагу: в живій силі – майже в чотири рази, в артилерії – у шість, у кулеметах – в 10 разів. Протягом двох діб гарнізон давав відсіч усім атакам ворога і робив успішні нічні вилазки. 31 серпня кінна армія Будьонного припинила облогу Замостя і почала відступ через наближення з півдня і півночі польських військ.
Під час о святкування 20-річчя відродження Польської держави польська влада нагородила Марка Безручка вищим орденом «Vіrtutі Міlіtarі», проте той прийняти його відмовився. «Я воював за Україну, а не за Польщу» – заявив бойовий генерал. Помер Безручко після важкої хвороби 10 лютого 1944 року і похований на українському православному цвинтарі «Воля» у Варшаві.
В сучасному місті Токмак одну з вулиць названо на честь Марка Безручка.
Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю