У Скельківській сільській раді Василівського району відбулася зустріч представників обласної та районної влади з громадою, присвячена увічненню пам’яті солдата Другої світової війни, уродженця села Петра Щербини.
Петро Дорофійович народився 1927 року. Після визволення села його 16-річним мобілізували на фронт. 30 квітня 1945 року він у складі 756-го стрілецького полку 150-ї стрілецької дивізії Третьої ударної армії одним із перших увірвався до Рейхстагу та разом із бойовими товаришами Олексієм Берестом та Петром П’ятницьким установив прапор Перемоги на оплоті нацистів. Фото бійців на сходах скореної рейхсканцелярії обійшло газети всього світу.
До рідного села Петро повернувся з орденом Бойового червоного прапора, медалями «За відвагу» та «За бойові заслуги». Кілька разів був представлений до звання Героя Радянського Союзу. Василівщина пишалася своїм земляком. Проте за рік влада з ідеологічних міркувань проголосила героями, які першими підняли прапор над Рейхстагом, Єгорова та Кантарію. Натомість Щербину в супроводі міліції доставили до КДБ та настійливо порадили «не розповідати дурниць», організували цькування фронтовика.
Не витримавши образ, Петро Дорофійович переїхав до дружини у м.Кострома, де виховав двох синів, працював на заводі текстильного машинобудування, був депутатом міської ради, відзначався державними нагородами. На честь героя у російському місті названо вулицю та створено шкільний музей.
На 20-річчя Перемоги воїн приїхав до рідного села, де познайомився з молодим педагогом Станіславом Іванісовим, виступив перед школярами, поділився спогадами про війну. З того часу краєзнавець почав по крихтах збирати архівні матеріали, документи, спогади, присвячені взяттю Рейхстага, та майже по хвилинах відтворив хронологію подій.
- Кремлівські керманичі розпочали гібридну війну проти України не в 2014 році, а набагато раніше, коли цинічно заявляли, що «ми перемогли б і без України». Протягом сімдесяти років радянська пропаганда насаджувала міф про «вирішальну роль російського народу у подоланні нацизму». Тоді як понад 7 млн. українців воювали проти гітлерівців та їхніх союзників у 17 арміях світу, понад 2,5 млн. із них були нагороджені радянськими та західними медалями та орденами, більше 2 тис. стали Героями Радянського Союзу. Історія незаслужено забутого українця Петра Щербини – яскравий приклад фальсифікації минулого тоталітарним режимом. Наша мета – повернути на Батьківщину імена справжніх героїв, які надихатимуть нас сьогодні, у часи боротьби за свободу та незалежність Україні, - наголосив заступник директора Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації Олександр Зубченко.
Після набуття незалежності України вчитель Станіслав Іванісов неодноразово звертався до вищого керівництва держави з клопотаннями про присвоєння Петру Щербині звання «Герой України», але позитивної відповіді не отримав. Увічнення пам’яті героя на рідній землі розпочалося в 2012 році. За сприяння народного депутата України Володимира Бандурова у Скельках встановили пам’ятник Петру Щербині.
З початком «декомунізації» Станіслав Іванісов запропонував перейменувати на честь видатного земляка вулицю Калініна, де він проживав. Проте місцеві жителі віддали перевагу назві Дніпровська. Адже, за словами сільського голови Віталія Брика, у селі жило багато інших мужніх солдатів Другої світової війни, які також гідні увічнення.
Учасники дискусії підтримали пропозицію голови Василевської райдержадміністрації Валерія Кошеленка побудувати меморіальну стелу на в’їзді до вулиці, на якій жив герой. Також ініціюють перейменування на честь воїна-визволителя однієї із вулиць, назви яких ще нагадують про комуністичне минуле.
Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю