Цього року наша держава буде відзначати 40-річчя створення Української громадської групи із сприяння виконанню Гельсінкських угод. Об’єднання громадських діячів-дисидентів ставило за мету домогтися виконання урядом СРСР зобов’язань, взятих при підписанні Заключного акта Наради у справах безпеки й співпраці в Європі. Цей документ передбачає державні гарантії суспільно-політичних прав громадян: на об’єднання у політичні партії, громадські організації, свободу слова та свободу совісті, які неможливо було реалізувати за часів комуністичного тоталітарного режиму.
Одним із лідерів Гельсінкського руху груп був наш земляк Петро Григорович Григоренко. Він народився 16 жовтня 1907 року в с. Борисівка Приморського району в селянській родині. Після сільської школи вступив до реального училища у м. Ногайськ (Приморськ). Згодом переїхав на Донбас. Працював на шахті, перебував на комсомольській та партійній роботі. Командував саперним батальйоном у Білорусі, відмовлявся виконувати злочинні вказівки про руйнування православних храмів. У 1938 році добився прийому у генпрокурора СРСР Вишинського, повідомивши про масштаб репресій на Запоріжжі, домігся звільнення деяких арештованих. У роки Другої світової війни командував 18-ю окремою стрілецькою бригадою, був начальником штабу 10-ї гвардійської армії, визволяв Прикарпаття. Неодноразово виступав з гострою критикою військової стратегії Сталіна та Жукова, заснованої на перемозі ціною життя мільйонів солдатів.
З 1961 року розпочав дисидентську діяльність, разом із синами поширював листівки проти корупції у радянській верхівці. У лютому 1964 року вперше заарештований, за сфальсифікованим діагнозом поміщений до психіатричної лікарні, де піддавався жорстоким тортурам. Після звільнення виступав на захист молодих письменників А.Синявського та Ю.Даніеля, протестував проти реабілітації Сталіна, друкувався у самвидаві.
У 1969 році став громадським захисником кримсько-татарських активістів на судовому процесі у м. Чирчик в Узбекистані. Цього ж року його знову заарештували та сфальсифікували чергову психіатричну експертизу. Далі були довгі роки в’язниць та спецлікарень, морального та фізичного насилля. У 1974 році під тиском світової громадськості Григоренка звільнили. За два роки він став засновником та неформальним лідером Московської Гельсінської групи, підтримував тісні зв’язки з Україною. У 1977 році виїхав на Захід для складної операції, але за три місяців був позбавлений радянського громадянства та права повернення додому.
В еміграції Григоренко продовжив правозахисну та просвітницьку діяльність, став активним учасником усіх заходів української діаспори. Помер у лютому 1987 року, так і не побачивши незалежну Україну.
Підготовку до 40-річчя УГС розпочали в Приморському районі. На засіданні оргкомітету під головуванням начальника управління з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю облдержадміністрації Олександра Зубченка затвердили план урочистостей. Вони розпочнуться 9 листопада 2016 року з відкритого уроку пам’яті в українсько-болгарському ліцеї, вихованці якого під керівництвом вчителя історії Костянтина Димова багато років ґрунтовно досліджують життєвий шлях Петра Григоренка. На будівлі Новопавлівської сільради буде відкрито інформаційну дошку, присвячену борцю за свободу. Пам’ять правозахисника вшанують мітингом-реквіємом у рідній Борисівці, де досі живе його племінниця Неллі Беляк. Героя добре пам’ятають багато односельчан. Також на території району розмістять біг-борди, сіті-лайти, інформаційні матеріали, присвячені хороброму воїну та правозахиснику.
- Ми повертаємо на Батьківщину постаті видатних людей, які багато років перебували під суворим табу тоталітарного режиму. Про Григоренка мало говорили і за влади Януковича, щоб не дратувати Москву. Пам’ять про його цінності та ідеали, самовіддану боротьбу проти каральної машини надихає нас сьогодні боронити Україну на Сході, допомагати нашим солдатам, проводити реформу, будувати вільну країну, - зазначив Олександр Зубченко.
На урочистості планують запросити представників правозахисних організацій, науковців, запорізьких дисидентів, які розпочинали нелегку боротьбу за свободу наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років. Літературну та документальну спадщину українського правозахисного руху обговорять на засіданні круглого столу в Запорізькому національному університеті.
Управління у справах преси та інформації
