З нагоди відзначення Дня пам’яті жертв політичних репресій заступник голови облдержадміністрації – керівник апарату Станіслав Лимарчук та керуючий справами виконкому Запорізької міськради Єгор Семенков поклали вінок від облдержадміністрації до пам’ятного знака жертвам політичних репресій 30-50 років минулого століття у місті Запоріжжя.
- Сама дощова погода сьогодні ніби свідчить про траурну дату, яку ми відзначаємо. Ми повинні пам’ятати свою історію та вшановувати пам'ять жертв політичних репресій, - відзначив Станіслав Лимарчук. – А також не допустити того, що було у 30-50 роки минулого століття. Постараємося зробити все, щоб це не повторилося. Ніяких переслідувань за політичними та релігійними ознаками допустити просто неможливо.
Щорічно у третю неділю травня відповідно до Указу Президента України відзначається День пам’яті жертв політичних репресій. У неділю на будинках і спорудах органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій приспущено Державний прапор України та обмежено проведення розважальних заходів. Для вшанування пам’яті у населених пунктах області покладаються вінки та квіти до пам’ятних знаків, місць поховань жертв політичних репресій.
Довідково:
Нині факти свідчать про те, що маючи в руках практично всю повноту інформації про населення, найвище керівництво СРСР вирішило "очистити" країну від тих категорій, які, на його думку, не годилися для будівництва комунізму. Ніхто цієї "чистки" не міг уникнути: через дрібне ситечко було пересіяне все населення. Ця наймасовіша за всю радянську епоху, єжовська "чистка" суспільства розпочалася так.
2 липня 1937 року Політбюро ЦК ВКП(б) схвалило постанову П 51/94 "Про антирадянські елементи", якою секретарям обласних, крайових, республіканських організацій та представникам НКВС пропонувалося взяти на облік усіх "куркулів та карних в’язнів", котрі повернулися з заслання та ув’язнення, з тим, щоб найбільш ворожих із них заарештувати і розстріляти в порядку адміністративного переведення їхніх справ через "трійки", а решту вислати у вказані НКВС місця.
Операція розпочиналася за наказом НКВС СРСР № 00447 5 серпня 1937 року і мала тривати чотири місяці (насправді ж її було припинено за рішенням Політбюро ЦК ВКП(б) аж 15 листопада 1938).
На кожну республіку, область, район спускалися ліміти на репресування за І і ІІ категоріями (І — розстріл, ІІ — ув’язнення, співвідношення 1 до 3).
31 липня 1937 року Політбюро ЦК ВКП(б) затвердило проект оперативного наказу №00447 НКВС СРСР "Про операцію з репресування колишніх куркулів, кримінальників й ін. антирадянських елементів". По всій країні наказувалося заарештувати
259 450 чоловік, із них 72 950 - розстріляти. Для України ці цифри складали відповідно 28 100 і 6800 чоловік. Наказ надавав право місцевим керівникам просити у керівництва НКВС додаткові ліміти на кількість репресованих.
"Знизу" посипалися звіти про перевиконання лімітів, розгорнулося соціалістичне змагання за їх перевиконання, прохання й вимоги збільшити їх, особливо за І категорією, висувалися "зустрічні плани". Так, нарком внутрішніх справ УРСР Ізраїль Леплевський тричі звертався по таке збільшення — 5, 29 вересня та 11 грудня 1937 року, новопризначений нарком О. Успенський — двічі: 17 лютого і в травні 1938-го. І їх задовольняли.
Дія "трійок" поширилася на всі категорії населення. Окрім "куркулів та кримінальників", під репресії потрапили "контрреволюціонери" різних відтінків, "повстанці", "церковники", "шпигуни", "троцькісти", "диверсанти", "шкідники", "буржуазні націоналісти"...
На сьогодні офіційно встановлено, що в період "великого терору" 1936-1938 років було репресовано близько 3% населення СРСР. З них за політичними мотивами - близько 2,5 млн. чоловік, або 1,6%. Зокрема, під час проведення "антикуркульської" операції з 25 серпня 1937 р. по 15 листопада 1938 р. було засуджено понад 500 тис. чоловік. А в ході здійснення національних операцій було репресовано 335 513 чоловік, із котрих 247 157 присудили до розстрілу.
В Україні масові чистки почалися раніше й тривали довше. Понад 2 мільйони 800 тисяч чоловік стали жертвами розкуркулення й депортацій з України, що тривали протягом 1935-1951 років.
За даними СБУ, в 1936 р. було заарештовано 15 717 осіб, 159 573 – в 1937 р., 106 096 – в 1938 р, 11 744 особи – в 1939 р. Тільки за 1937 р. було розстріляно 16,5 тисячі чоловік. Більшість репресованих були українцями, але жертвами терору в Україні були також росіяни, поляки, німці, євреї та представники інших національностей. Є підстави вважати, що близько 12 тисяч чоловік було розстріляно лише у Харківській області. Ці цифри є мінімальними, оскільки існують проблеми зі статистикою "великого терору".
Обсяг архівної документації щодо репресій становить 1200 томів і близько 500 тисяч кримінальних справ.
Сталінізм нищив Україну з особливою ретельністю і масштабністю. Ці втрати – непоправні.
Управління у справах преси та інформації
