Село Бакта, що на Берегівщині в Закарпатті, - це типовий приклад "нового" бізнесу: як на здоров'ї українських громадян та забрудненні довкілля заробляють гроші. І немалі. Нещодавно про трагедію села довідались і європейці. Німецький журналіст Ральф Аренс опублікував статтю "А потім прийшов головний біль" в щотижневій газеті "VDI-nachrichten" (Verband der Deutschen Ingenieure), котру читають також в Австрії та Швейцарії.
Автор статті доктор хімічних наук Ральф Аренс через закарпатське село Бакту показує, як Україну перетворюють в полігон для небезпечних та шкідливих для здоров'я відходів. Відкриваючи європейській спільноті правду, автор розповідає про наслідки цієї екологічної проблеми. Хоча українські журналісти неодноразово висвітлювали ситуацію в Бакті, однак віз і досі там... Сподіваємось, ця, взагалі-то, перша стаття в німецькій пресі, матиме міжнародний розголос, що сприятиме запобіганню чергових "подарунків" від європейців. "День" пропонує переклад статті "А потім прийшов головний біль".
"А потім прийшов головний біль"
"Туризм" небезпечних відходів у Європі продовжується як прибутковий бізне с”
Туризм небезпечних відходів вже традиційний в Європейському Союзі. Навіть сьогодні вивіз відходів в інші країни - дешевий варіант. До 1989р. у великому масштабі транспортували щороку приблизно 675 000т. токсичного сміття зi старої ФРН у колишню ДРН. Але, очевидно, історія повторюється: фірми нових держав ЄС транспортують небезпечні відходи просто через кордони на Схід.
У Бакті холодно. Невеликий сніг припорошив землю. Ми в селі Закарпатської області, неподалік кордону з Угорщиною.
Оксана Станкевич, природоохоронниця з екологічної організації ЕКОСФЕРА з Ужгорода, разом з селянами оглядає білі мішки на території державного інституту сільського господарства у Бакті. Тепер, взимку, запах хімії ледь відчутний, але влітку ситуація зовсім інша. "Тоді тут в повітрі стоїть сморід, через п'ять хвилин з'являється головний біль", - розповідає Оксана.
Неприємний запах поширюється довкола мішків з етикетками "Premix". Вони містять червоно-бурий порошок невідомого походження. Кілька років тому їх завезли з Угорщини: за офіційною інформацією, з 1999 р. до 2005р. фірма Eltex з угорського міста Дебрецен продала 1500т. преміксу закарпатській фірмі "Озон" як сировину для виготовлення гальмівних колодок.
Проте ці мішки так ніколи й не потрапили на заводи: їх просто залишили в різних місцях Закарпаття. На сьогодні відомі чотири такі звалища. Одне з них, наприклад, знаходилось у селі Шом на шкільному подвір'ї.
Олександр Матвієць, агроном з Бакти, розповідає, що перші вантажівки Інституту сільського господарства привезли мішки в Бакту й скинули їх на своїй території у 2001 році. У 2002, 2003 прибували нові партії, але особливого розмаху все набуло в 2004 р. - в розпал передвиборчої президентської кампанії. Протягом цього часу багато людей використовували вміст мішків як добриво. Чому б ні? Мішки знаходилися на вільно доступній зоні Інституту сільського господарства, а назва "Премікс" означає органічну добавку.
"З того часу загальна ситуація у Бакті значно погіршилася", - скаржиться Йолана Сіренко, мама двох дітей. "Ми завжди стомлені, болять голова і суглоби". "В навколишніх садибах овочі більше не ростуть, з фруктових дерев опадає листя вже влітку, - зауважує Михайло Бабидорич, старший науковий співробітник iнституту, - а у зерносховищах Інституту вже кілька років ми не бачили жодної миші".
Тільки на початку 2005р. правда вийшла "в люди". Софроній Гуменюк, інженер-механік з інституту, здійснив невеликий експеримент, поставив порошок на вогонь: якщо це органіка - він повинен горіти. Порошок не горів. Після цього механік передав пробу до лабораторії на аналіз. Про результат аналізу один з хіміків сказав: "Ще кілька років - і у Бакті не буде жодної людини!"
Після цього ніщо не було як раніше у мирному селі - усiх обiйняв страх. Все ж жителі протистояли та інформували газети і телестанції. Генеральна прокуратура в Києві вмішалася та замовила двом науковим інститутам дослідити детальніше речовини в мішках. Вони підтвердили результат з Бакти: суміш (premix) містить неорганічні сполуки, передусім у великих кількостях отруйні важкі метали - такі, як свинець, хром, мідь та нікель.
За українським законом сумішi (premix) є особливими відходами та вимагають особливої обробки. Слабке втішення для жителів Бакти. "Це була, - каже Олександр Матвієць, - така ж інформаційна політика, як і при Чорнобилі: власне ніякої".
Все ж мешканці залишилися активними: вони організували влітку сільське зібрання і всі прийшли до тих, хто відповідальний за відходи перед їхніми дверима, - до Ануш Балян, директорки Інституту сільського господарства та представника імпортера фірми "Озон". "Постійно намагались зробити "дурними" сільських мешканців, - свариться Софроній Гуменюк. - Районна влада та українське міністерство навколишнього середовища казали нам тоді, що все це нешкідливе".
Оксана Станкевич думає, що сама районна влада, фірма "Озон" та Інститут сільського господарства є маріонетками у великій грі. Вона припускає, що в кінці 90-х політичні зв'язки (групи) з українських та угорських політиків зав'язали справу між угорською фірмою "Елтекс" та українською "Озон".
Йдеться про великі гроші. У країні ЄС Угорщині фірма "Елтекс" повинна була б заплатити не одну сотню євро за належне розміщення суміші важких металів. Зрештою фірма "Елтекс" може бути спокійною: вивіз Premix був офіційно узгоджений із українськими та угорськими інстанціями (відомствами).
Все ж політичний тиск мешканців виплачується: Закарпатська обласна влада надала в розпорядження минулої осені 400 000 євро для знищення Premix. Тепер же отруйний порох лежить у товарних вагонах, і ніхто не хоче його брати.
Також прояснюється і у Києві. Представник Генпрокуратури - прокурор Микола Куліковський - виражається не з приводу теперішнього процесу, але вірить що зможе незабаром закінчити розслідування справи ввезення в Україну відходів. Винуватцям загрожує тюремне ув'язнення до двох років. Можливо, це стосуватиметься власника фірми "Озон", що займається імпортом. Остання, очевидно, збанкротувала. Так виглядає, що Україна мусить займатися утилізацією отрути за власний кошт.
Одначе Угорщина, можливо, також не вийде цілком сухою з води. Дмитро Скрильніков (адвокат "Бюро екологічних розслідувань" - Авт. ) посилається на міжнародну угоду - Базельську конвенцію про експорт небезпечних відходів (повна назва - "Базельська конвенціїя про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням" - Авт.).
Якщо премікс офіційно визнають відходами, то Угорщина також буде відповідальною за безпечне для довкілля поводження. "Це стосується і того, коли якась фірма отруйне сміття під різними приводами декларуватиме як нешкідливий продукт". Екологічний детектив впевнений, що Угорщина повинна забрати премікс та утилізувати самостійно.
Для мешканців Бакти це було б вирішенням. Тому що під час акції прибирання минулої осені декілька мішків просто залишилися на землі. "Я хочу, щоб премікс повністю забрали. Я хочу, щоб брудна земля було очищена", - вимагає злегка розгублено Йолана Сіренко та говорить найбільш важливу на даний момент фразу: "Геть премікс!"
КОМЕНТАР
Ральф Аренс на запитання, що спонукало його - європейця - "взятися" за цю тему та вкотре приїхати до України, відповів так: "Я люблю людей із Східної Європи. І тому не можу спокійно дивитись на те, як відходи чи сміття зі західноєвропейських країн ставлять під загрозу здоров'я людей та стан довкілля східноєвропейських".
Справді, для тих хто сидить у зручних кабінетах, живе в комфорті та без тиску з боку, ця тема не є актуальною. Зрозуміти проблему мешканців можна, лише "пропустивши" її через себе, побувавши на місці подій. Із ситуацією в Бакті я знайома особисто. Оскільки восени минулого року на запрошення громадської організації "Екосфера", я побувала в цьому закарпатському селі. "Премікс" лежав посеред села просто неба. Щоб знайти здоровенну купу мішків, не треба було розпитувати місцевих мешканців. Отруйний запах - найкращий помічник. "Завезено його на територію iнституту з дозволу директорки Ануш Балян. Селян про цю акцію ніхто не повiдомив", - розповіла Оксана Станкевич.
Під час цієї екстремальної "екскурсії" я познайомилась із сім'єю Миколи та Йолани Сіренків. Українець Микола та закарпатська угорка Йолана уже понад 15 років живуть в Бакті, виховують двох доньок. Як ніхто інший, ця родина відчуває на собі вплив "міни сповільненої дії". Склад із понад 200 тонами преміксу розташований за 200 метрів від їхнього будинку та розсадника троянд. Неприємний запах чути у них на подвір'ї. "Це гірше, ніж Чорнобиль. 11 років ми будували цей будинок, тяжко працювали. А тепер не можемо тут жити через ту отруту. Діти почали часто хворіти та постійно скаржаться, що голова болить", - ще тоді зі мною ділилась Йолана Сіренко. Її чоловік Микола показав мені фото та документи, серед яких скарги до районних чиновників та депутатів Верховної Ради, Генеральної прокуратури.
"Завезення "Преміксу" на територію Бакти було "стратегічною помилкою" для тих, хто його завозив у село: половина мешканців села - це люди з вищою сільськогосподарською, біологічною або хімічною освітою. Частина з них - агрономи-практики, частина - науковці-дослідники. Пошук відповіді на питання - що ж завезли їм у село? - наштовхнув на дослідження, а потім і протест. Якби це були прості селяни, як в інших селах - Шом, Мужієво і т.д. - проблема "преміксів" і досі б не виникла", - розповідала тоді Оксана Станкевич.
Справді, Бакта - незвичайне село для Закарпаття. Тут практично немає старожилів, корінних мешканців. За радянські часи у Бакті було засновано Закарпатський інститут АПП УААН - найбільший в області науковий центр сільського господарства. Тож і жили, і працювали тут фахівці не лише України, а й Радянського Союзу.
Сьогодні Інститут перебуває в занепаді. Більшість мешканців живуть за рахунок городництва та виноградарства. Бактянці живуть надією, що "головний біль" колись таки закінчиться....
Чи знали українські чиновники про ввезення чужих відходів? "Ще з 2003 року ми звертаємось до Ради Національної безпеки і оборони, Генпрокуратури, інших компетентних органів з повідомленням про те, що Україна стає полігоном європейських відходів різного ґатунку та класу небезпеки, - говорить екологічний адвокат, представник "Бюро екологічних розслідувань" Дмитро Скрильніков. Тому необхідно негайно провести розслідування усіх випадків. На мій погляд, до цього варто було б також запровадити мораторій на ввезення відходів, а також розробити та впровадити ефективний правовий механізм попередження та контролю ввезення на територію держави небезпечних відходів".
Діяльність, метою якої було ввезення та видалення на території України відходів, носить організований характер та поширилась на всю територію держави. У цьому процесі залучено ряд іноземних та українських підприємницьких структур, і, очевидно, не обійшлось без сприяння окремих посадовців різного рангу. За інформацією спеціалістів Інтерполу, незаконний експорт відходів з індустріалізованих країн нібито з метою подальшої утилізації чи використання в інших країнах стає дуже серйозною проблемою. Нещодавні дослідження у США показали, що такий вид, як екологічні злочини, є одним з найбільш швидко зростаючих. А серед екологічних злочинів - незаконний експорт відходів та торгівля зникаючими видами - займають перше місце. Незважаючи на те, що в основному всі сили зараз віддаються боротьбі з тероризмом, екологічні злочинці становлять постійно зростаючу загрозу. Зокрема, голова комітету з екологічних злочинів ІНТЕРПОЛУ Андрю Лаудербек, посилаючись на це ж дослідження в США, стверджує, що екологічна злочинність найбільш прогресуюча, в її сферах накопичено від 22 до 31 мільярдів доларів.
Чужі відходи - це ще й додатковий тягар для нашої економіки. Адже коштів немає для утилізації власних небезпечних речовин. За даними Генпрокуратури, "на долю України припала четверта частина загального обсягу забруднень колишнього Союзу (Україна займала лише 3% території СРСР). Кількість накопичених відходів становить 50 тис. тонн на 1 квадратний кілометр, що є найвищим показником у світі. Токсичні, радіоактивні відходи підприємств вугільної промисловості, хімічно-металургійного, машинобудівного, паливно-енергетичних, будівельних та аграрно-промислового комплексiв упродовж десятиріч практично не утилізуються та не зне шкоджуються, їх маса становить 30 млрд. тонн. Відходами зайнято понад 160 тис. га земель сільськогосподарського призначення, лісового фонду, прибережних захисних смуг".
Як стверджує Д.Скрильніков, "1500 тон преміксу, знайденого на Закарпатті - це тільки один з прикладів, який завдяки громадськості набув розголосу. Як на мене, то можна впевнено сказати, що це тільки верхівка айсбергу. Тільки з достеменно відомих нам фактів та публікацій у пресі я можу назвати ще кілька видів відходів що ввозились протягом останніх 5 років в Україну. Це близько 25 000 тон відходів переробки нафти (кислих гудронів та залишків ангідриду малеїнової кислоти) угорської нафтогазової компанії МОЛ, що ввозились на Львівщину, а тепер розвезені й по інших областях України (до речі, планувалось утилізувати на Львівщини близько 100 000 тон). Близько 3000 тон тирси, насиченої формальдегідом, яка ввозилась та спалювалась на Закарпатті, а також близько 6 000т так званого концентрату білкових речовин.
Нещодавні з'явились повідомлення, що і по Дунаю через порт Ізмаїл ввозилися небезпечні відходи. Крім того, нас непокоїть те, що більшість з перелічених відходів тихо без жодних дозволів та експертиз спалювались на різних заводах по виробництву цегли, цементних заводах та інших, де тільки є можливість палити. А це і діоксини (які, до речі, були виявлені у пробах угорських гудронів), і важкі метали, та й інші небезпечні фактори. Ускладнює вирішення проблеми і те, що й досі окремі чиновники, які були причетні до ввезення відходів, залишились на своїх місцях... В даному випадку, вважаю, Україна повинна показати свою тверду позицію та вимагати дотримання міжнародних зобов'язань у цій сфері від будь-яких країн".
Кажуть, що гроші не пахнуть.... Мабуть, для тих, кому байдуже чуже горе, у кого відсутнє почуття патріотизму до рідної землі та повага до інших. Усім небайдужим до проблеми треба об'єднати зусилля та діяти. В протилежному випадку "головний біль" буде актуальним для майбутніх поколінь...
Ганна ГОПКО
В Запорізькій області ......
Прокуратурою Запорізької області 25.06.2005 року було встановлено, що на складі ЗАТ “Емонт” зберігається 32 тонни мінерального порошку – теплостійкого наповнювача “Премікс”, який завезений із Закарпатської області ТОВ “СпецВторМет”( порошок придбаний у ПП “Озон”).
На підставі проведеної перевірки комісією у складі представників Державного управління екології та природних ресурсів в Запорізькій області, Запорізької обласної санітарно-епідеміологічної станції, Запорізької обласної інспекції з контролю за використанням та охороною земель, за участю природоохоронного міжрайонного прокурора в присутності представника підприємства – заступника голови правління ЗАТ „Емонт” був наданий припис ТОВ “СпецВторМет”, як власнику виявленої речовини, забезпечити зберігання згідно вимог встановлених спеціальними правилами поводження з відходами першого класу небезпеки, забезпечити охорону складського приміщення, дотримуватись встановленого режиму зберігання, а також оформити дозвіл на зберігання небезпечних відходів в органах місцевого самоврядування на відповідній території.
Згідно доручення Генеральної прокуратури України від 04.10.2005р. № 06/1/3-9146 було виконане комісійне обстеження на предмет встановлення відповідності умов зберігання речовини “Премікс”, придбаної ТОВ “СпецВторМет” вимогам санітарного та екологічного законодавства України, встановлених для промислових відходів 1 класу небезпеки. Візуально встановлено, що забруднення земель, водного басейну та атмосферного повітря не виявлено. Будівля складу капітальна, дах в задовільному стані, підлога з твердим покриттям. Вентиляція природна. Виставлено відповідну охорону.
На даний час складське приміщення продовжує бути опечатаним, так як по даним Запорізької природоохоронної міжрайонної прокуратури речовина “Премікс” є речовим доказом, а Генеральною прокуратурою України кримінальна справа по цьому питанню прийнята в провадження. Слідчою групою відібрані зразки проб для проведення відповідної експертизи в Інституті токсикології та гігієни ім. Медведя.
Держуправління екоресурсів в Запорізькій області
