2 Лютого - Всесвітній день водно-болотних угідь. Це день, з якого в 1971 році розпочала свій відлік Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів (відома під назвою Рамсарська конвенція за назвою міста заснування - Рамсар, що в Ірані). 29 жовтня 1996 р. після схвалення Верховною Радою відповідного закону, Україна поновила своє членство з часів СРСР і входить в число 150 країн - Договірних сторін Конвенції. Керівним органом Конвенції є Конференція Договірних сторін, яка проводить свої наради один раз на три роки. Остання - 9-а нарада Конференції Договірних сторін відбулася у листопаді 2005 р. у м.Кампала (Уганда).
Згідно із статтею 1 Конвенції під водно-болотними угіддями розуміють райони маршів, боліт, драговин, торфовищ або водойм - природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонкуватих або солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких не перевищує шість метрів. Для визначення угідь, які можуть бути заявлені до спеціального Переліку водно- болотних угідь міжнародного значення, розроблені критерії, серед яких: типовість та унікальність екосистем для біогеографічного регіону, цінність угіддя для підтримання біологічного різноманіття регіону, існування ендемічних, рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, місце регулярного перебування понад 20 тис. водних птахів, або важливе місце для нересту, нагулу і зимівлі місцевих видів риб тощо. Кожна країна-член Конвенції має заявити до Переліку водно-болотних угідь міжнародного значення принаймні одне своє угіддя і взяти його під охорону.
7-ою нарадою Конференції Договірних сторін Рамсарської конвенції, що відбулася в 1999 р. у м. Сан-Хосе (Коста-Ріка), заплановано до 2005 року збільшити загальний перелік водно-болотних угідь міжнародного значення до 2 тисяч. В даний час перелік включає 1556 угідь загальною площею 129,6 млн. га. Серед них і наші 33 водно-болотні угіддя загальною площею біля 678 тис.га. З них 22 водно-болотних угіддя є визначені постановою Кабінету Міністрів України №935 від 23.11.1995 р. "Про заходи щодо охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення", а саме: Шацькі озера, Заплава р.Прип'ять, Заплава р.Стохід (Волинська область); Озеро Кугурлуй; Озеро Картал; Кілійське гирло; Озеро Сасик; Система озер Шагани-Алібей-Бурнас, Межиріччя Дністра-Турукчука, Північна частина Дністровського лиману (Одеська область), Тилігульський лиман (Одеська та Миколаївська області), Дельта р. Дніпра, Тендрівська затока (Херсонська область), Ягорлицька затока (Херсонська та Миколаївська області), Каркінітська та Джарилгацька затоки, Центральний Сиваш, Східний Сиваш (Херсонська область та АР Крим), Молочний лиман, Коса Обитічна та затока Обитічна, Гирло р.Берди з косою Бердянською та затокою Бердянською (Запорізька область), Затока Білосарайська та коса Білосарайська, Затока Крива та коса Крива (Донецька область). А 29 липня 2004 р. Бюро Рамсарської конвенції прийняло рішення про визнання ще 11 водно-болотних угідь України, які знаходяться у межах територій природно-заповідного фонду України: Аквально- скельний комплекс Карадагу (Карадазький природний заповідник), Аквально- скельний комплекс мису Казантип (Казантипський природний заповідник), Аквально-прибережний комплекс мису Опук (Опукський природний заповідник), Бакотська затока і Пониззя річки Смотрич (обидва угіддя у складі національного природного парку „Подільські Товтри"), Торф'яно-болотний масив Переброди (Рівненський природний заповідник), Поліські болота (Поліський природний заповідник), Великий Чапельський під (біосферний заповідник „Асканія-Нова"), Дніпровсько-Орільська заплава (Дніпровсько-Орільський природний заповідник), Заплава Десни (Деснянсько-Старогутський національний природний парк), Озеро Синевир (національний природний парк „Синевир").
Загалом Україна має досить вагомі водно-болотні ресурси. 4% її території вкриті поверхневими водами (річками, озерами, водосховищами, ставами тощо), а відкриті заболочені землі складають 1,6%. Україна має також великі морські акваторії, які відіграють надзвичайно важливу екологічну роль, зокрема під час міграцій птахів.
В Україні питання охорони, використання та відтворення водно-болотних екосистем регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1991) та Водним кодексом України (1995), зокрема, взято під охорону прибережні смуги (шириною від 25 до 100 м в залежності від величини річки чи водойми та не менше 2 км для приморської зони), створюються водоохоронні зони, а найцінніші природні комплекси заповідаються. Пріоритетами національної політики у цій сфері охорони є виявлення цінних водно-болотних угідь, забезпечення їх охороною, а також екологічно безпечне використання їх ресурсів. 29 серпня 2002 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1287 ''Про Порядок надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення", якою затверджено порядок надання статусу водно- болотних угідь міжнародного значення цінним природним територіям в Україні. Крім того, Кабінетом Міністрів України попередньо погоджений перелік 30 цінних водно-болотних комплексів, що відіграють важливу роль у водно-болотних та суміжних з ними екосистемах, мають значну природоохоронну, рекреаційну, наукову та естетичну цінність.
У межах багатьох цінних водно-болотних угідь створенні гідрологічні заказники, чимало цінних водно-болотних екосистем входить до складу національних природних та регіональних ландшафтних парків, природних заповідників, орнітологічних та ландшафтних заказників, заповідних урочищ. У відповідності до Закону України „Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки" будуть визначені ще нові водно-болотні угіддя міжнародного значення, як і заповідано низку інших цінних водно-болотних масивів. Також цією Програмою найбільші ріки України, такі як Дніпро, Дністер, Буг, Сіверський Донець визнані головними екологічними коридорами національної екомережі.
Цього року під час відзначення Дня водно-болотних угідь пропонується наголошувати на ролі водно-болотних угідь у боротьбі з бідністю, чому і був запропонований девіз року „Водно-болотні угіддя як засіб зниження рівня бідності". Стале раціональне використання водно-болотних угідь обов'язково має включати пошук шляхів для зменшення соціальної напруги в регіоні, залучення самих бідних верств населення до отримання у межах угідь життєвих благ.
У попередні десятиліття в Україні, особливо на Поліссі та в басейні Дніпра, непродуманими заходами було нанесено значну шкоду великій кількості цінних природних комплексів, що призвело до суттєвих негативних змін в екологічних, гідрологічних та кліматоутворюючих процесах. Тому, зараз все більш актуальним стає збереження та виважений підхід до менеджменту водно-болотних угідь. Це стосується і півдня Україна, де серйозними проблемами є забруднення водойм та водопостачання.
Реалізація на практиці пріоритетів щодо поліпшення збереження водно- болотних угідь можлива лише за умови значних зусиль усіх державних та недержавних відомств та організацій, всього населення країни. І всі ми маємо цього прагнути, бо інакше не зможемо подолати нищівні для довкілля країни тенденції, що можуть вилитись в катастрофічні явища для всієї планети.
Сподіваємося, що Ви приєднаєтеся до нас і внесете свій внесок у збереження надзвичайно цінних для усіх людей водно-болотних угідь!
