Воїни з передової, які приїжджають у тилові міста, заслуговують бачити та відчувати, що це саме тилові міста. Що там люди живуть, памʼятаючи, що наші воїни тут, на Донеччині, і на інших напрямках бʼються заради України, віддають життя заради України.
Свободу та незалежність здобуває не хтось там – там, на фронті. Це спільна, народна справа – усіх, хто воює та працює заради перемоги. Усі на війні. Україна у війні. І хто не бʼється на передовій, той має допомагати битись. І не в барах чи клубах, не перегонами на вулицях чи якимось показовим споживанням, а цілком конкретною допомогою воїнам. Це щонайменше. Увесь адреналін країни, усі емоції країни, усі сили країни мають бути там – у боях заради держави.
Заради України – це головний принцип. Заради будь-чого іншого чи заради себе – це буде потім, коли переможемо. Зараз – оборона. Зараз – війна.
