До уваги громадських організацій, науково-дослідницьких закладів та суб'єктів туристичної діяльності!

Управління культури і туризму облдержадміністрації в рамках розробки Стратегії розвитку туризму і курортів в Запорізькій області пропонує громадським організаціям, науково-дослідницьким закладам та суб'єктам туристичної діяльності долучитись до громадського обговорення Проекту «Стратегії сталого розвитку туризму і курортів в Україні»

Ваші пропозиції необхідно надавати на адресу:69107, м. Запоріжжя, пр.. Леніна, 164, управління культури і туризму облдержадміністрації, e-mail: ouk@online.ua.

ПРОЕКТ

СТРАТЕГІЯ
СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ І КУРОРТІВ В УКРАЇНІ

Загальна частина

Геополітичні та соціально-економічні зміни, розвиток інформаційних технологій суттєво вплинули на динаміку міжнародного туристичного потоку, призвели до трансформування туристичної галузі з такої, що орієнтована на обслуговування організованих туристів, на багатогалузеву сферу діяльності, спрямовану на задоволення різноманітних потреб мільйонів індивідуальних подорожуючих. Комплексний та мобільний характер сучасного туризму сформував попит на безпечне та комфортне для життя і здоров'я середовище, здатне забезпечити всі необхідні умови для реалізації громадянами права на відпочинок та свободу пересування.

Україна посідає одне з провідних місць в Європі за рівнем забезпеченості цінними природними та історико-культурними ресурсами, здатними генерувати значний інтерес у вітчизняних та іноземних туристів. Розвиток сфери туризму і діяльності курортів України в цілому характеризується позитивною динамікою, зростанням кількісних та якісних параметрів в'їзного та внутрішнього туристичного потоку.

Проте на тлі загострення конкуренції на міжнародному туристичному ринку, загальносвітової тенденції до посилення ролі держав у забезпеченні сталого розвитку туризму, вітчизняний національний туристичний продукт стає все менш привабливим та конкурентоспроможним. Як наслідок, сфера туризму і діяльності курортів у державі не спроможна забезпечити повноцінного виконання економічних, соціальних і гуманітарних функцій, не сприяє збереженню довкілля та культурної спадщини, наповненню бюджетів усіх рівнів, створенню робочих місць, збільшенню питомої ваги сфери послуг у структурі ВВП.

Подолання наявних негативних тенденцій, створення системних та комплексних передумов для сталого розвитку туризму має стати одним з пріоритетних напрямів забезпечення сталого розвитку країни в цілому та суттєвою складовою у вирішенні питань підвищення якості життя населення.

1. Тенденції розвитку туризму

1.1. Стан і тенденції розвитку туризму у світі, зокрема в країнах ЄС

Стан розвитку туризму у світі та країнах ЄС характеризується такими основними показниками і тенденціями:

• щорічно у світі відбувається близько 808 млн. подорожей, понад 52 % з яких – у межах Європи; близько 60 % усіх туристичних подорожей пов'язано з відпочинком;
• частка туризму у світовому експорті товарів і послуг становить близько 13 %, а в країнах ЄС – 14%, туризм формує 8 % сукупного ВВП країн ЄС і забезпечує близько 11 % економічного зростання;
• кількість робочих місць у туристичній індустрії країн ЄС становить близько 12 % від загальної чисельності зайнятих;
• відбувається скорочення тривалості і збільшення кількості туристичних подорожей, що формує попит на туристичні пропозиції, які надають можливість відвідати значну кількість місць за коротший час;
• відбувається активне втручання держав у конкурентну боротьбу за вплив на параметри міжнародного туристичного потоку, зокрема через реалізацію державних програм, запровадження нормативної бази та фіскальної політики, сприятливої для розбудови індустрії туризму;
• пріоритетним напрямом розвитку туризму стає створення ефективних механізмів установлення і підтримання рівноваги між збереженням природних і історико-культурних ресурсів та туристичною діяльністю.

1.2. Стан і тенденції розвитку туризму і діяльності курортів в Україні

Ситуація у сфері туризму та діяльності курортів в Україні характеризується такими основними чинниками:

• низьким рівнем усвідомлення населенням країни та органами, що здійснюють регулювання у сфері туризму і діяльності курортів, ролі та значення туризму для соціально-економічного розвитку держави;
• відсутністю сформованих туристичних ресурсів та цілісної системи їх раціонального використання, не визначеністю напрямів їх освоєння та розвитку, неефективним та позазаконним використання унікальних природних та історико-культурних ресурсів;
• відсутністю ефективної системи захисту прав та інтересів туристів, забезпечення безпечних умов на об'єктах туристичних відвідувань та за напрямами туристичних маршрутів, своєчасного надання всіх видів невідкладної допомоги особам, які постраждали під час подорожі;
• відсутністю сприятливих умов для розвитку індустрії туризму, державної інвестиційної політики у сфері туризму і діяльності курортів та належної підтримки розвитку пріоритетних видів туризму, зокрема в'їзного та внутрішнього, сільського, екологічного;
• руйнацією системи соціального туризму, практичною недоступністю туризму для малозабезпечених верств населення, дітей, молоді, осіб похилого віку та з особливими потребами;
• відсутністю належного прогнозування та планування розвитку туризму, параметрів туристичного потоку у відповідності до наявних ресурсних можливостей, потреб населення та економіки держави, поверхневим і фрагментарним підходом до розроблення та реалізації державної і місцевих програм розвитку туризму;
• недосконалістю організаційно-правових та економічних механізмів реалізації державної політики у сфері туризму і діяльності курортів, слабкою міжвідомчою координацією та взаємодією між органами державної влади та місцевого самоврядування;
• відсутністю цілісної та комплексної системи управління туристичними ресурсами країни, різним відомчим підпорядкуванням туристичних ресурсів, відсутністю спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань діяльності курортів;
• недостатнім нормативним, методичним та інформаційним забезпеченням діяльності органів місцевого самоврядування, громадських організацій та суб'єктів підприємницької діяльності у сфері туризму і діяльності курортів;
• недостатнім за кількісними, якісними параметрами та за структурою і рівнем наукового, методичного та кадрового забезпечення, зокрема у сфері управління на державному та місцевих рівнях.

1.2.1. Природні ресурси

Курортні та рекреаційні території в Україні складають близько 9,1 млн. га (15 % території). До прийняття Закону України “Про курорти” на території України постановами Ради Міністрів СРСР, Ради Міністрів УРСР було затверджено межі округів та зон санітарної охорони 27 курортів та положення про 33 курорти. На даний час за формальними ознаками до курортів можна віднести лише 27 територій, при цьому, з юридичної точки зору жоден з курортів повністю не відповідає вимогам Закону України “Про курорти”.

Закон України “Про курорти” передбачає створення Державного кадастру природних територій курортів України. Невиконання робіт із визначення меж округів та зон санітарної охорони курортів унеможливлює розроблення й затвердження генеральних планів курортів, коригування містобудівної документації населених пунктів курортних територій. Негативним наслідком цього є систематичні порушення законодавства щодо використання земель курортного та рекреаційного призначення.

Концентрація промисловості та сільськогосподарського виробництва в межах курортних територій створює надмірне антропогенне навантаження. Внаслідок недофінансування протиерозійних та протизсувних заходів руйнуються прибережні території та пляжі курортів.

Експлуатаційні запаси мінеральних вод забезпечують використання їх в об'ємі понад 64 тис. куб. метрів на добу, з яких використовується лише 8 %.

Державний кадастр природних лікувальних ресурсів України не розроблено, недостатнім є державний контроль за їх раціональним використанням та охороною, дотриманням режимів зон санітарної охорони тощо. У цілому можна констатувати, що природні ресурси країни використовуються неефективно, існує загроза їх руйнування і знищення.

1.2.2. Історико-культурні ресурси

На державному обліку в Україні перебуває понад 130 тис. пам'яток, з них: 57 206 – пам'ятки археології (418 з яких національного значення), 51 364 – пам'ятки історії (142), 5926 – пам'ятки монументального мистецтва (44), 16 293 – пам'ятки архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва та ландшафтні (3 541).

Функціонує 61 історико-культурний заповідник, 13 з яких мають статус національних. До Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО включено: Софійський собор з архітектурним ансамблем, Києво-Печерську лавру в м. Києві, історичний центр м. Львова.

До 70 % об'єктів культурної спадщини перебуває в незадовільному стані (кожен десятий об'єкт в аварійному) та потребує проведення робіт з реставрації або реконструкції, облаштування для туристичних відвідувань.

Низький рівень розвитку культурно-пізнавального туризму, спричинений, в основному, відсутністю нормативно-правового забезпечення питань використання культурної спадщини в туризмі, обмеженою транспортною доступністю більшості об'єктів, занедбаним станом об'єктів культурної спадщини, не підготовленістю музейних експозицій та прилеглих територій до туристичних відвідувань, в тому числі іноземними туристами та особами з особливими потребами. Більшість музейних експозицій тематично складні та побудовані на застарілих методологіях і технологіях. Суттєво ускладнює належне використання об'єктів культурної спадщини недостатність фахівців туристичного супроводу та їх невідповідна кваліфікація.

1.2.3. Наукове, методичне та кадрове забезпечення

Наукове, методичне та кадрове забезпечення у сфері туризму та діяльності курортів здійснюється через понад 130 вищих навчальних закладів, чотири науково-дослідних інститути Міністерства охорони здоров'я України та Науковий центр розвитку туризму Міністерства культури і туризму України.

За наявності такого значного наукового потенціалу на даний час відсутні практичні рекомендації щодо державного регулювання, комплексних схем планування, раціонального використання туристичних ресурсів, економічних засад функціонування сфери туризму і діяльності курортів.

Наявна система підготовки кадрів у цілому не забезпечує потреб сфери туризму та діяльності курортів у спеціалістах середньої та нижчої ланки, які безпосередньо обслуговують туристів. Відсутні освітні стандарти для підготовки фахівців, яких випускають у межах існуючих спеціальностей, недостатньо спеціалізованої літератури й підручників державною мовою.

1.2.4. Інфраструктура туризму

За даними Держкомстату, в Україні налічується:

• 1,2 тис. закладів готельного господарства загальною місткістю 104,0 тис. місць, які щороку обслуговують близько 4,0 млн. осіб, 17,5 % з яких – іноземці. Середньорічна завантаженість готельного фонду становить 31%;
• 3,3 тис. санаторно-курортних і оздоровчих закладів загальною місткістю близько 481 тис. ліжок у місяць максимального розгортання. Кількість непрацюючих закладів – 22%. Загалом санаторно-курортні та оздоровчі заклади щороку приймають близько 3,2 млн. осіб, 14% з яких – іноземці. Потужності закладів використовуються менше ніж на 40 %.

На 1 січня 2006 року 85 % закладів готельного господарства не пройшли сертифікацію на відповідність певній категорії та 34 % – на відповідність вимогам безпеки. Згідно з даними Держпожежнагляду, частина засобів розміщення не відповідає вимогам пожежної безпеки.

Значна кількість засобів розміщення морально і фізично застаріли та мають низьку конкурентоспроможність: щорічно ними користується лише 7,5 % від загальної кількості іноземних відвідувачів України. Більшість коштів, що спрямовується на будівництво та реконструкцію – власні кошти підприємств, внутрішні та іноземні інвестиції становлять лише 35 %. Проведення робіт з реконструкції приватизованих об'єктів стримується, значною мірою, через відсутність у власників необхідних коштів.

Структура закладів готельного господарства України за місткістю і чисельністю працюючих не є оптимальною. За останні роки на туристично-рекреаційних територіях з'явилася значна кількість приватних домоволодінь, що надають послуги з тимчасового розміщення. Відсутність затверджених меж округів та зон санітарної охорони курортів унеможливлює визначення кількості таких закладів. Водночас, доходи домоволодінь від надання послуг розміщення у більшості випадків належним чином не оподатковуються, а їх діяльність суттєво збільшує навантаження на місцеві бюджети в частині утримання інженерної та транспортної інфраструктури, комунального обслуговування.

Транспортна та комунальна інфраструктура більшості туристично-рекреаційних територій характеризується:

низьким рівнем розвитку єдиної транспортної мережі та просторової (дорожньої) єдності, придорожнього сервісу та інформаційного облаштування, незадовільним станом дорожнього покриття та безпеки дорожнього руху, що погіршує доступність туристичних ресурсів, знижує мобільність населення та якість національного туристичного продукту. Автомобільні дороги загальнодержавного значення першої категорії (з чотирма і більше смугами руху та шириною проїзної частини понад 15 метрів) мають протяжність 2254 кілометри, або всього лиш близько 1,4 % загальної протяжності мережі автомобільних доріг України з твердим покриттям. У сільській місцевості майже 30 % доріг внутрішньогосподарського підпорядкування не мають твердого покриття і в період несприятливих погодних умов стають непридатними для експлуатації. Для досягнення забезпеченості України автомобільними дорогами рівня європейських необхідно побудувати і модернізувати майже 200 тис. кілометрів, у тому числі 60 % у сільській місцевості. Для налагодження міждержавних зв'язків необхідне будівництво автомагістралей міжнародного рівня.

занедбаністю технічного стану інженерної та комунальної інфраструктури, дефіцитом води, нерозвиненістю каналізаційних мереж, що негативно впливає на санітарно-епідеміологічний стан туристично-рекреаційних територій. Житлово-комунальне господарство є однією з тих галузей, рівень розвитку яких безпосередньо впливає на розвиток туризму. Найгострішою проблемою залишається забезпеченість доброякісною питною водою. Середній показник споживання води становить 320 літрів на добу на одну людину, що у 2 – 3 рази перевищує аналогічні показники країн ЄС. Результати аналізу сучасного стану водогосподарської галузі свідчать, що екологічні проблеми набувають усе більшого масштабного характеру, спостерігається різке погіршення стану основних джерел питного водопостачання.

відсутністю надійних джерел енергії, недостатнім використання енергозберігаючих технологій, значною кількістю автономних котелень, що мають низький коефіцієнт корисної дії та забруднюють навколишнє середовище;

нерозвиненістю сучасних технологій утилізації та переробки побутових відходів, наявністю звалищ в межах туристично-рекреаційних територій, що створює значну екологічну небезпеку тощо.

1.2.5. Національний туристичний продукт

Відсутність повної, достовірної та актуальної інформації щодо туристичних ресурсів, конкурентних переваг вітчизняного туристичного потенціалу і цільових туристичних ринків унеможливлює формування привабливого туристичного іміджу країни, високоякісного національного продукту та проведення ефективних заходів з його просування.

Обсяги фінансування заходів з просування національного туристичного продукту, наявні протягом останніх років, фаховий рівень їх реалізації не забезпечують впливу на параметри туристичного потоку.

Слабкий розвиток має мережа туристичних інформаційних центрів, відсутні туристичні представництва України за кордоном та офіційний інформаційний портал, за допомогою яких туристи, в тому числі іноземні, могли б отримувати інформацію щодо національного та регіональних туристичних продуктів.

1.3. Альтернативи розвитку туризму і курортів

1.3.1. Можливі варіанти розвитку туризму і курортів

Можливі два варіанти розвитку сфері туризму та діяльності курортів.

Варіант 1: розвиток туризму здійснюється стихійно, на принципах саморегуляції.

Недоліки:

• значні витрати бюджетів усіх рівнів, пов'язані з необхідністю ліквідації наслідків нераціонального використання туристичних ресурсів, порушення екологічної рівноваги;
• поглиблення негативного впливу туристичної діяльності на навколишнє середовище, занепад більшості об'єктів культурної спадщини та втрата найцінніших природних ресурсів;
• уповільнення темпів розвитку туризму і діяльності курортів, поглиблення процесів “тінізації” та регіональних соціально-економічних диспаритетів, зменшення частки очікуваних доходів у державному та місцевих бюджетах;
• створення негативного туристичного іміджу країни на міжнародному туристичному ринку, зменшення в'їзного туристичного потоку;
• подальше зниження рівня якості послуг для туристів та безпеки в туризмі, погіршення якості життя населення, зневіра громадян у спроможність держави забезпечити дотримання у сфері туризму інтересів соціально незахищених верств населення, зниження рівня довіри до держави та зростання демократичного дефіциту.

Варіант 2: з абезпечення сталого розвитку туризму через активізацію та впровадження ефективних механізмів державного регулювання.

Переваги:

• подолання негативних тенденцій у сфері туризму та діяльності курортів;
• покращення якості життя населення, забезпечення доступності туристичних ресурсів для всіх верств населення;
• збереження унікальних природних та історико-культурних ресурсів;
• посилення позитивного туристичного іміджу країни на міжнародному туристичному ринку, збільшення в'їзного туристичного потоку;
• прискорення темпів розвитку, збільшення частки очікуваних доходів від сфери туризму та діяльності курортів у бюджетах усіх рівнів;
• зменшення наявних регіональних соціально-економічних диспаритетів, посилення “прозорості” туристичної діяльності.

1.3.2. Пропонований варіант

У зв'язку з практичним вичерпанням можливостей саморегуляції сфери туризму в подальшому неможливо забезпечити його сталий розвиток без заподіяння шкоди природним, культурним національним ресурсам та виконанням соціальних функцій, держава повинна передбачити заходи, спрямованні на стримування стихійного розвитку туризму.

Пропонований варіант забезпечує сталий розвиток туризму і курортів через установлення і підтримання рівноваги між збереженням природних та історико-культурних ресурсів, економічними інтересами і соціальними потребами та розвитком туризму, а також створення, сприятливих умов для формування високоякісних національного та регіональних туристичних продуктів.

Ефективне використання наявного ресурсного потенціалу забезпечується через запровадження комплексного управління туристичними ресурсами, туристичне районування, встановлення системи пріоритетів, як за видами туризму, так і територіальних, максимального рівня розвитку туризму в межах визначених територій через аналіз їх несучої ємності, гранично припустимих навантажень на об'єкти туристичних відвідувань та оцінки впливу туристичної діяльності на навколишнє середовище.

Захист соціальних інтересів населення у сфері туризму і діяльності курортів забезпечується через запровадження мінімальних соціальних стандартів в туризмі. Інфраструктурний характер туризму, його безпосередній вплив на значну кількість видів економічної діяльності та якість життя населення зумовлює  необхідність установлення таких стандартів. Водночас, наявність мінімальних соціальних стандартів у туризмі створює сприятливі передумови для розвитку соціального туризму на принципах адресної допомоги.

Конкурентоспроможність національного та регіональних туристичних продуктів забезпечується через запровадження нормативних вимог до основних, найважливіших для туриста (як споживача) параметрів якості будь-яких об'єктів туристичних відвідувань та основних туристичних послуг незалежно від їх категорії. Зазначений набір якісних параметрів встановлює мінімальний рівень захисту прав туриста та охоплює сукупність таких основних споживчих властивостей, як безпечність, відповідність санітарно-гігієнічним нормам, доступність, прозорість тощо.

Вплив держави на природоохоронні, економічні та соціальні чинники, забезпечується через реорганізацію системи та зміну механізмів управління на державному та місцевому рівнях, запровадження стратегічного планування, відповідне нормативно-правове, регуляторне, інституціональне, наукове, методичне, фінансове забезпечення тощо. При цьому стратегічне планування у сфері туризму здійснюється на основі стратегії соціально-економічного розвитку країни, що забезпечує його цільову спрямованість на покращення якості життя населення, як основний показник оцінки сталого розвитку.

Реалізація пропонованого варіанта створюватиме сприятливі передумови для концентрації наявних організаційних, фінансових, інтелектуальних, матеріально-технічних та інших ресурсів на розв'язанні найгостріших проблем у сфері туризму і діяльності курортів, розвитку найцінніших природних територій та об'єктів культурної спадщини, забезпеченні захисту економічних інтересів держави від реальних та потенційних загроз у сфері туризму на внутрішньому та міжнародних туристичних ринках.

Враховуючи необхідність збереження цілісності та забезпечення раціонального використання туристичних ресурсів, а також позитивний міжнародний досвід функціонування курортів, що орієнтовані на туризм і відпочинок, розвиток туристичної сфери та діяльності курортів розглядається в межах тільки однієї Стратегії сталого розвитку (за винятком розвитку закладів санаторно-курортного лікування та медичної реабілітації).

2. Мета та завдання Стратегії

2.1. Мета Стратегії

Основною метою Стратегії є:

• покращення якості життя населення;
• захист національних інтересів України у сфері туризму;
• формування конкурентоспроможного національного туристичного продукту на внутрішньому та міжнародному ринках на основі раціонального використання туристичних ресурсів, збереження історико-культурних надбань та етнічних особливостей українського народу;
• створення умов для споживання туристичного продукту;
• реалізація закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, зайнятість, охорону здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних подорожей і відпочинку, туристичної діяльності;
• поліпшення правових, організаційних та соціально-економічних засад реалізації державної політики України у сфері туризму і діяльності курортів в умовах глобалізації та євроінтеграції суспільних процесів.

2.2. Завдання Стратегії

Стратегічними завданнями розвитку туризму і курортів в Україні є:

• створення законодавчих, нормативно-правових, соціально-економічних, організаційно-управлінських умов для перетворення туризму на соціально та екологічно орієнтовану, економічно ефективну сферу діяльності, а також забезпечення сталого розвитку туризму;
• підвищення ефективності державної політики у сфері туризму і діяльності курортів, формування і впровадження ефективної моделі державного управління з метою координації, регулювання та захисту інтересів учасників туристичної діяльності;
• посилення ролі місцевих громад і громадських організацій у запровадженні принципів сталого розвитку туризму, вдосконалення наявних та впровадження нових ефективних механізмів взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, підприємств, наукових і освітніх установ сфери туризму;
• формування туристичного простору з метою раціонального та ефективного використання туристичних ресурсів шляхом створення та забезпечення функціонування зон сталого розвитку туризму, розроблення і впровадження конкурентоспроможного національного та регіональних туристичних продуктів ;
• сприяння соціальній стабільності та безпеці, територіальній єдності, забезпечення умов для розвитку соціально відповідального туризму;
• забезпечення безпеки туристів і подорожуючих, захист їхніх прав та законних інтересів;
• сприяння збереженню і розвитку національної культури та відродженню народних ремесел;
• створення умов для формування національної самосвідомості, патріотичного виховання дітей та молоді, збереження й відновлення унікальних природних та історико-культурних ресурсів, історичних місць України;
• сприяння покращенню інвестиційного клімату у сфері туризму, залученню інвестицій у розвиток інженерно-транспортної та комунальної інфраструктур;
• раціоналізація використання фінансових і матеріальних ресурсів у сфері туризму, наповнення бюджетів усіх рівнів від туристичної діяльності, збільшення надходження валютних коштів від туризму;
• створення робочих місць, розвиток малого та середнього підприємництва у сфері туризму, розширення зайнятості у сільській місцевості від розвитку туризму;
• створення рівних можливостей для суб'єктів туристичної діяльності, формування передумов для розвитку ефективного та прозорого туристичного ринку;
• створення об'єктів туристичної інфраструктури в межах територій з високою концентрацією цінних природних та історико-культурних туристичних ресурсів за напрямами національної мережі туристичних маршрутів;
• формування інформаційного простору туризму, створення сприятливих умов для забезпечення рівного доступу до інформації у сфері туризму;
• формування сучасного механізму державного обліку та контролю здійснення туристичної діяльності;
• розроблення та впровадження сучасних методик визначення внеску туризму у формування макроекономічних показників країни, регіонів;
• розроблення ефективних державної та місцевих програм розвитку туризму та курортів, економічно обґрунтованих планів їх реалізації, у тому числі в рамках програм соціально-економічного розвитку регіонів;
• розвиток міжнародного співробітництва у сфері туризму та діяльності курортів, покращення туристичного іміджу держави, ефективне використання можливостей, пов'язаних з проведенням фінальної частини Чемпіонату Європи з футболу “Євро – 2012” в Україні.

3. Основні принципи сталого розвитку туризму і курортів

Реалізація „Стратегії сталого розвитку туризму і курортів” має базуватися на таких принципах:

• раціональне використання та охорона природних ресурсів;
• збереження доброякісного довкілля;
• законності у здійсненні туристичної діяльності;
• забезпечення балансу приватних і громадських інтересів у сфері туризму і діяльності курортів;
• вільний розвиток підприємницької діяльності у сфері туризму із дотриманням граничних норм навантажень;
• збалансованість усіх складових елементів сталого розвитку туризму як соціально відповідальної, екологічно спрямованої та економічно ефективної діяльності;
• соціальна спрямованість розвитку туризму і курортів;
• вільний доступ кожного до інформації у сфері туризму і курортів;
• достатності доброякісних послуг відповідно до потреб споживачів;
• гарантованості дотримання конституційних прав громадян у сфері туризму.

4. Узгодження „Стратегії розвитку туризму і курортів” з іншими державними стратегіями.

З метою забезпечення гармонійного розвитку туризму „Стратегію розвитку туризму і курортів” узгоджено з наявними державними стратегіями, передусім з “Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2015 року» затвердженою Постановою Кабінету Міністрів від 21 липня 2006 року № 1001.

Відповідно до «Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року» основною метою регіональної політики до 2015 року є створення умов для підвищення конкурентоспроможності регіонів, забезпечення їх сталого розвитку на сучасній технологічній основі, високої продуктивності виробництва та зайнятості населення. Відповідно до “Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року» виконання стратегічних завдань регіональної політики до 2015 року дасть можливість забезпечити динамічний збалансований розвиток країни в цілому, наблизити рівень життя до європейських стандартів та створити умови для посилення економічної активності в усіх регіонах країни, що сприятиме поступовому пом'якшенню міжрегіональних диспропорцій, зменшенню ризиків утворення депресивних територій та захистить суспільство від значних витрат на відновлення належних умов їх життєдіяльності.

Мета „Стратегії розвитку туризму і курортів” повністю узгоджується із вищезазначеною метою „ Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року”.

Згідно з “Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2015 року» першим стратегічним завданням регіональної політики до 2015 року є підвищення конкурентоспроможності регіонів та зміцнення їх ресурсного потенціалу. Реалізація цього напряму дасть змогу підвищити продуктивність сфер економіки у регіонах та підтримати нові види діяльності, що сприятиме підвищенню рівня зайнятості. Державна підтримка здійснюватиметься, зокрема, за таким напрямом, як розвиток туризму та рекреації, а саме:

“Для диверсифікації економічної діяльності велике значення має розвиток сфери туризму та різних форм відпочинку. Економічне зростання, структурні зміни в економіці та активізація міжнародних контактів сприяють розвитку сектору послуг. При цьому велику роль відіграють природні та культурні особливості територій. Розвиток туризму, зокрема сільського, може бути вагомим чинником зростання рівня зайнятості населення, особливо у сільській місцевості.”

Державною стратегією передбачається зокрема стимулювання розвитку підприємництва в туристичній сфері, сприяння розбудові та модернізації туристичної та рекреаційної інфраструктури, підвищення якості та забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних пропозицій на світовому ринку послуг у сфері туризму.

Водночас, підвищення рівня надання готельних послуг потребує реконструкції, модернізації існуючої готельної бази, впровадження нових технологій, створення економічних стимулів для залучення інвестицій у будівництво та введення в експлуатацію нових готелів, що, із свого боку, потребує значних капіталовкладень.

“Широкому залученню інвестицій у курортно-рекреаційну сферу туризму сприятиме:

• проведення тендерів на право отримання земельних ділянок у рекреаційних зонах під забудову об'єктами рекреації з дольовою участю держави у сфері розвитку інфраструктури;
• подальше розширення номенклатури курортно-рекреаційних послуг за рахунок медичних послуг (діагностика, профілактика та лікування захворювань) із широким використанням рекреаційних та лікувально-оздоровчих ресурсів;
• збільшення кількості санаторно-курортних закладів, готелів і створення лікувальних центрів, які надаватимуть платні послуги;
• запровадження стандартів якості надання рекреаційних послуг;
• удосконалення механізму правового регулювання діяльності суб'єктів господарювання, які надають побутові послуги;
• створення збалансованої мережі об'єктів побутового обслуговування, насамперед тих, які надають соціальні види послуг.”
• Підвищення конкурентоспроможності регіонів здійснюватиметься, зокрема, за таким основним напрямом, як розвиток транспортно-дорожнього комплексу як основного елементу підвищення рівня мобільності населення. Державна підтримка діяльності в цьому напрямі здійснюватиметься шляхом розвитку інфраструктури охорони навколишнього природного середовища , культури та мистецтва;
• Основні завдання „Стратегії сталого розвитку туризму і курортів” повністю узгоджено із вищезазначеним стратегічним завданням „Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року”.

Другим стратегічним завданням „Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року” є забезпечення розвитку людських ресурсів. Поліпшення якості людських ресурсів є запорукою динамічного розвитку країни та її регіонів. Реалізація політики їх розвитку здійснюватиметься з урахуванням регіональних особливостей демографічної ситуації, рівня зайнятості населення та його життя, що сприятиме створенню нових робочих місць, забезпеченню самозайнятості населення, підтримці малого і середнього бізнесу.

У пріоритетному напрямі “Забезпечення повної зайнятості працездатного населення” зусилля держави спрямовуватимуться на розширення переліку послуг із працевлаштування, виконання регіональних програм розвитку малого підприємництва, а також залучення коштів іноземних інвесторів.

Основні завдання „Стратегії сталого розвитку туризму і курортів” повністю узгоджено із вищезазначеним стратегічним завданням „Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року”.

Третім стратегічним завданням даної „Державної стратегії” є розвиток міжрегіонального співробітництва. Подолання дезінтеграційних тенденцій та активізація консолідаційних процесів на регіональному рівні пов'язані насамперед з прискоренням економічного зростання, наданням пріоритетності розвитку імпортозамінного виробництва. Одним з пріоритетних напрямів є розвиток транскордонного, у тому числі єврорегіонального співробітництва. Державна підтримка буде спрямована на розвиток прикордонної співпраці, а також міжнародної співпраці між регіонами у сфері планування територіального розвитку. Вживатимуться заходи, спрямовані на розвиток туризму в прикордонних регіонах, зокрема щодо формування туристичної інфраструктури, поширення рекламної та довідкової інформації.

Основні завдання „Стратегії сталого розвитку туризму і курортів” повністю узгоджено із вищезазначеним стратегічним завданням „Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року”.

Четвертим стратегічним завданням „Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2005 року є створення інституціональних умов для регіонального розвитку, в тому числі реформування системи адміністративно-територіального устрою шляхом створення правових, економічних і організаційних умов для формування територіальних громад, які забезпечуватимуться матеріальними, фінансовими та іншими ресурсами в обсязі, достатньому для ефективної реалізації завдань і виконання функцій місцевого самоврядування, а також розширення фінансово-економічних можливостей територіальних громад, посилення мотивації органів місцевого самоврядування щодо зміцнення місцевих бюджетів через впровадження на державному рівні соціальних стандартів надання послуг населенню незалежно від місця проживання.

Основні завдання „Стратегії сталого розвитку туризму і курортів” повністю узгоджено із вищезазначеним стратегічним завданням „Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року”.

5. Пріоритети сталого розвитку туризму і курортів

5.1. Формування конкурентоспроможного національного туристичного продукту

5.1.1. Забезпечення високої якості складових туристичного продукту через впровадження дієвої системи класифікації й сертифікації об'єктів туристичних відвідувань та туристичної інфраструктури, зокрема засобів розміщення і закладів харчування, стандартизацію послуг для туристів, ліцензування видів туристичної діяльності тощо.

5.1.2. Розроблення та затвердження в установленому порядку, національної та регіональних туристичних символік.

5.1.3. Формування нових і вдосконалення наявних перспективних конкурентоздатних туристичних продуктів через:

• інформаційне забезпечення розробки нових і розвитку наявних конкурентноздатних туристичних продуктів;
• сприяння формуванню місцевих і регіональних туристичних продуктів;
• розробка і впровадження механізмів та інструментів, що впливають на підвищення якості туристичного продукту;
• стимулювання інноваційності у формуванні та просуванні туристичних продуктів;
• забезпечення безпеки в туризмі, захисту законних прав та інтересів усіх суб'єктів туристичної діяльності, громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, в інтересах яких здійснюється ця діяльність;
• створення системи моніторингу та досліджень ринку, вдосконалення туристичних продуктів, а також наслідків їх формування.

5.1.4. Розвиток туристичної інфраструктури через:

• облаштування необхідною інфраструктурою туристичних ресурсів (об'єктів/маршрутів) привабливих для використання у сфері туризму;
• розбудову спеціалізованої туристичної інфраструктури;
• реконструкцію наявних та будівництво нових засобів розміщення та закладів харчування;
• формування сприятливих умов для залучення прямих інвестицій у розвиток матеріальної бази туризму;
• сприяння розвитку транспортної та комунальної інфраструктури, а також інших інфраструктур, що посилюють конкурентоздатність туристичних продуктів.

5.1.5. Інтеграція регіональних туристичних пропозицій та продуктів через:

інтеграцію місцевих туристичних ресурсів у комплексну, диверсифіковану та синергетичну туристичну пропозицію зокрема через просторову інтеграцію, що виключає зайву конкуренцію між туристичними регіонами країни;

• формування і розвиток провідних туристичних продуктів;
• налагодження міжрегіональної співпраці, спрямованої на формування інтегрованих туристичних продуктів.

5.1.6. Розвиток підприємництва та діяльності суб'єктів туристичної діяльності через:

• розробку та впровадження програм сприяння діяльності суб'єктів туристичної діяльності;
• поліпшення умов діяльності суб'єктів туристичної діяльності;
• сприяння діяльності галузевих, регіональних і місцевих громадських організацій у сфері туризму.

5.1.7. Розвиток провідних видів туризму через розвиток в'їзного та внутрішнього як провідних типів туризму на основі місцевих і регіональних туристичних ресурсів (об'єктів/маршрутів).

5.1.8. Гармонізація розвитку туризму на певних територіях зі стилем життя, традиціями та культурою місцевого населення з метою збереження його автентичності.

5.2. Розвиток людських ресурсів в інтересах туризму

5.2.1. Активізація просвітницької діяльності для забезпечення формування суспільної свідомості щодо місця та ролі сталого розвитку туризму у соціально-економічному та культурному розвитку на місцевому, регіональному та національному рівні через:

• розроблення, впровадження і розповсюдження програм туристичної освіти, зокрема для дітей та молоді, сімей, а також осіб похилого віку та з особливими потребами;
• навчання управлінських кадрів на державному, регіональному та місцевому рівнях;
• навчання галузевих, регіональних і місцевих громадських організацій у сфері туризму;
• сприяння навчальним програмам громадських організацій у сфері туризму.

5.2.2. Вдосконалення системи підготовки кадрів туризму через підготовку та/або підвищення кваліфікації :

• кадрів обслуговування туристів з урахуванням потреб соціально незахищених і малозахищених верств населення, осіб похилого віку та з особливими потребами ;
• управлінських кадрів на державному, регіональному та місцевому рівнях;
• педагогічних кадрів : викладачів, вчителів, інструкторів тощо;
• забезпечення доступу до фахових консультаційних, науково- дослідницьких та освітніх послуг;
• формування системи моніторингу кадрових потреб у сфері туризму;
• формування системи центрів підвищення кваліфікації кадрів у сфері туризму.

5.3. Збереження ресурсного потенціалу туризму, формування простору високої туристичної привабливості з метою забезпечення раціонального та ефективного використання туристичних ресурсів

5.3.1. Розроблення схеми та генерального плану розвитку туристичних територій України через:

• виявлення, вивчення, комплексна оцінка ресурсів (об'єктів/маршрутів), привабливих для використання у сфері туризму, їх класифікація та категоризація;
• проведення комплексних ландшафтно-екологічних, історико-культурних досліджень територій (місцевостей), привабливих для організації туризму;
• інвентаризація ресурсів, привабливих для використання у сфері туризму, їх паспортизація та внесення до реєстру; присвоєння статусу туристичного; ознакування/маркування; моніторинг відповідності нормативним вимогам; контроль за використанням;
• встановлення диференційованих норм туристичного навантаження на довкілля, делімітації в просторі (визначення меж) на основі визначених критеріїв та механізмів;
• ранжування та сегментація туристичних ресурсів за рівнем готовності до використання з туристичною метою, проектування територій туристсько-рекреаційної спеціалізації;
• надання туристичного статусу територіям (місцевостям), що містять цінні туристичні ресурси і визначають спеціалізацію, включення їх до сфери туризму;
• формування зон сталого розвитку туризму та опорного туристично-рекреаційного каркасу України;
• формування національної мережі туристичних маршрутів.

5.3.2. Здійснення науково обґрунтованого туристичного районування території України через:

• впровадження екологічних регламентів та гранично допустимих норм освоєння туристичних територій, розробка механізмів їх дії та запровадження в практику управління;
• обґрунтування на основі норм антропогенного навантаження гранично допустимих меж сумарної ємності територій та потужності об'єктів, розміщених у зонах сталого розвитку туризму, і регламентів їх використання;
• дотримання норм і правил містобудівного планування, проектування, розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів містобудування на територіях туристичного простору, інтеграція споруджуваних об'єктів до місцевого соціально-економічного, природного та історико-культурного середовища без порушення архітектурно-планувальної єдності та естетичних властивостей довкілля.

5.3.3. Удосконалення системи управління туристичним простором через:

• формування нормативно-правового забезпечення, інструментів і механізмів в изначення та функціонування зон сталого розвитку туризму;
• розроблення туристичних кластерів та, зокрема, створення туристичних корпорацій;
• оптимізація систем управління якістю довкілля;
• забезпечення дотримання вимог законодавства в зонах сталого розвитку туризму і впровадження санкцій за його порушення.

5.3.4. Впровадження плати за використання туристичних ресурсів через:

• створення кадастру цінних туристичних територій, впорядкування процедур оренди та приватизації об'єктів культурної спадщини, інших об'єктів туристичних відвідувань;
• впровадження механізмів визначення вартості об'єктів культурної спадщини, інших об'єктів туристичних відвідувань згідно з законодавчими та нормативно-правовими актами;
• впровадження обґрунтованих нормативів плати за використання туристичних ресурсів, забезпечення стягнення плати та цільового використання зібраних коштів на підвищення цінності туристичних ресурсів і розвиток відповідних місцевих громад.

5.3.5. Покращення туристичної доступності регіонів через сприяння розвитку транспорту, а саме:

• врахування при розбудові державної, регіональної та місцевої транспортної інфраструктур наявного та перспективного туристичних потоків;
• сприяння розвитку транспортних систем, що відповідають принципам сталого розвитку, у зонах сталого розвитку туризму, місцевостях із значним туристичним потоком.

5.4. Формування інформаційного простору сфери туризму

5.4.1. Розроблення та впровадження уніфікованого понятійно-термінологічного апарату сфери туризму і діяльності курортів.

5.4.2. Створення єдиної бази даних щодо:

• поведінкових та соціодемографічних характеристик наявних та потенційних споживачів національного та іноземних туристичних продуктів;
• споживчих характеристик туристичних ресурсів (об'єктів/маршрутів);
• ідентифікаційних характеристик та результатів туристичної діяльності суб'єктів туристичної діяльності (резидентів і нерезидентів);
• характеристик цільових сегментів туристичного ринку;
• національного та регіональних туристичних продуктів;
• туристичних потоків;
• інвестиційних проектів у сфері туризму та діяльності курортів.

5.4.3. Створення інтегрованої інформаційної системи у сфері туризму, забезпечення туристам і суб'єктам туристичної діяльності доступу до інформації, формування мережі туристичних інформаційних центрів.

5.4.4. Покращення державної статистичної звітності у сфері туризму, зокрема запровадження сателітних рахунків з метою забезпечення ефективного прогнозування та планування сталого розвитку туризму.

5.4.5. Створення та підтримка функціонування офіційного державного та регіональних туристичних інтернет-порталів.

5.4.6. Використання сучасних технологій у розвитку системи туристичної інформації.

5.5. Створення єдиної системи маркетингу у сфері туризмі. Маркетингова підтримка національного та регіональних туристичних продуктів

5.5.1. Підвищення ефективності маркетингових заходів у сфері туризму з метою сприяння формуванню конкурентоздатних туристичних продуктів та створення інтегрованої системи туристичного маркетингу.

5.5.2. Маркетинг туристичних продуктів охоплюватиме заходи спрямовані на:

• пропагування найцінніших туристичних ресурсів України, з метою ціннісних орієнтацій потенційних споживачів, суб'єктів туристичної діяльності щодо наявності в країні значної кількості цінних туристичних ресурсів та можливостей для змістовного відпочинку;
• профілювання туристичних продуктів відповідно до потреб цільових груп споживачів та особливостей туристичних ресурсів;
• посилення позитивного іміджу високоякісних національного та регіональних туристичних продуктів;
• проведення в Україні міжнародних спеціалізованих симпозіумів, семінарів, конференцій, салонів та виставок-ярмарків із залученням іноземних і вітчизняних організацій для вивчення та популяризації новітніх технологій у сфері туризму і діяльності курортів, а також участь у відповідних заходах за кордоном;
• виготовлення доброякісної інформаційно-рекламної продукції, проведення рекламних кампаній національного та регіональних туристичних продуктів на внутрішньому та міжнародному туристичних ринках, забезпечення державного фінансування проведення регулярних рекламних кампаній в ЗМІ в Україні та за кордоном, прес-турів для представників ЗМІ.

5.6. Поглиблення міжнародного співробітництва з метою забезпечення сталого розвитку туризму

5.6.1. Розширення договірно-правової бази зовнішніх зносин, укладання міжнародних угод міжурядового та міжвідомчого характеру про співробітництво у сфері туризму.

5.6.2. Розвиток двостороннього та багатостороннього інституціонального співробітництва з відповідними міністерствами, відомствами, національними туристичними адміністраціями, іншими органами та установами іноземних держав у сфері туризму та діяльності курортів, міжнародними туристичними організаціями, у тому числі регіональними, забезпечення роботи міжвідомчих робочих груп з питань туризму, а також участі у міжурядових комісіях з торговельно-економічного та науково-технічного співробітництва.

5.6.3. Відкриття та забезпечення належного функціонування туристичних представництв України за кордоном.

5.6.4. Впровадження прогресивного міжнародного досвіду державного управління та регулювання, законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення високорентабельної індустрії туризму, а також новітніх технологій.

6. Механізми реалізації Стратегії

Основними механізмами реалізації Стратегії є:

6.1. Нормативно-правове забезпечення сталого розвитку туризму потребує вирішення комплексу організаційно-правових питань щодо розробки та прийняття законодавчих і нормативно-правових актів, спрямованих на забезпечення реалізації пріоритетних напрямів Стратегії, а саме:

6.1.1. Формування конкурентоспроможного національного туристичного продукту передбачає:

• перегляд чинної законодавчої бази з питань туризму;
• розробку проектів законів щодо регулювання туристичної діяльності в Україні;
• узгодження системи українського законодавства із законодавчими актами щодо сталого розвитку туризму в Україні;
• адаптацію законодавства України у сфері туризму та діяльності курортів до відповідних директив і стандартів ЄС;
• розробку проектів законів та інших нормативно-правових актів щодо визначення правового режиму туристичних ресурсів.

6.1.2. Розвиток людських ресурсів в інтересах розвитку туризму передбачає:

• внесення змін і доповнень до законодавства України з питань регулювання праці та зайнятості у сфері туризму;
• внесення змін і доповнень до законодавства України про освіту в частині запровадження освітньо-кваліфікаційних рівнів підготовки спеціалістів у сфері туристичної діяльності;
• внесення змін і доповнень до законодавства з питань соціального забезпечення щодо доступу та реалізації соціально незахищеними та малозахищеними верствами населення права на туризм;
• удосконалення законодавства в частині підвищення кваліфікаційних вимог до суб'єктів туристичної діяльності;
• розробку проектів законів та удосконалення чинного законодавства України щодо правового статусу туриста, захисту законних прав та інтересів суб'єктів туристичних відносин.

6.1.3. Державна підтримка з береження ресурсного потенціалу туризму, забезпечення раціонального та ефективного використання туристичних ресурсів передбачає:

• розробку законодавчої та нормативної бази щодо порядку виявлення, оцінки, інвентаризації ресурсів, придатних для туризму, їх паспортизації, реєстрації, визначення правового режиму туристичних ресурсів, ознакування та маркування ресурсів, їх моніторингу на відповідність нормативним вимогам;
• розробку проектів законів та інших нормативно-правових актів, внесення змін і доповнень до чинного законодавства щодо визначення правового режиму туристичних ресурсів та правового забезпечення перспективного розвитку туристичного простору.

6.1.4. Формування туристичного простору високої туристичної привабливості передбачає:

• внесення змін і доповнень до чинного законодавства України щодо використання земель та інших природних об'єктів права власності Українського народу для сталого розвитку туризму;
• розробку проектів законів та інших нормативно-правових актів щодо створення та функціонування єдиного державного кадастру цінних туристичних територій;
• внесення змін і доповнень до законодавства України про планування забудови територій в частині забезпечення сталого розвитку туризму України;
• внесення змін і доповнень до законодавства України з питань природно-заповідного фонду в частині використання цих територій для туризму;
• розробку проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо можливості використання повітряного та космічного простору в туристичних цілях.

6.1.5. Формування інформаційного простору туризму передбачає:

• внесення змін і доповнень до законодавства України про інформацію в частині інституціонально-функціонального забезпечення збору, обробки, аналізу, збереження та використання і захисту інформації щодо сталого розвитку туризму.

6.1.6. Нормативно-правове забезпечення сталого розвитку туризму потребує також вирішення комплексу організаційно-правових питань щодо розробки та прийняття нормативно-правових актів, передбачених законами України „Про туризм” та “Про курорти”; внесення змін і доповнень до Державної програми розвитку туризму на 2002–2010 роки; розробка Державної програми розвитку туризму до 2015 року та сприяння у розробці відповідних місцевих програм.

6.2. Регуляторне забезпечення реалізації Стратегії потребує:

• спрощення та гармонізацію податкового, валютного, консульсько-візового, прикордонного, митного та інших видів регулювання з метою забезпечення державного стимулювання в'їзного та внутрішнього туризму, розвитку соціальних форм туризму, сприяння збереженню та розвитку курортів;
• адаптації регуляторного забезпечення у сфері туризму та діяльності курортів до відповідних директив і стандартів ЄС.

6.3. Інституціональне забезпечення реалізації Стратегії потребує:

• утворення Національної ради з питань туризму і курортів при Кабінеті Міністрів України;
• утворення Громадської колегії з туризму і курортів при центральному органі виконавчої влади в галузі туризму, із залученням представників громадських організацій;
• створення структурних підрозділів з питань туризму і курортів у складі місцевих органів виконавчої влади;
• впорядкування діяльності наявних та створення нових спеціалізованих інституцій за окремими пріоритетними напрямами розвитку туризму (забезпечення якості, безпеки, інформаційного супроводу тощо).

6.4. Наукове, методичне та кадрове забезпечення реалізації Стратегії потребує:

• забезпечення належної координації наукових досліджень в усіх установах, що здійснюють наукові дослідження у сфері туризму і діяльності курортів;
• створення нових спеціальностей і магістерських програм та підвищення якості підготовки фахівців за потребами сфери туризму та діяльності курортів;
• проведення методичних семінарів, науково-практичних конференцій з проблем сталого розвитку туризму та курортів, а також інших заходів щодо підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів;
• забезпечення державної підтримки перспективних прикладних досліджень у туристичній і курортній сфері через прийняття відповідної бюджетної програми тощо.

6.5. Фінансове забезпечення реалізації Стратегії

Виконання завдань та пріоритетні напрями стратегії фінансуватимуться за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також інших джерел.

Для виконання (фінансування) завдань Стратегії міністерства, інші центральні та місцеві органи державної влади розробляють відповідні державні цільові програми, регіональні програми та заходи, в яких у межах бюджетних призначень передбачаються обсяги фінансування, що є підставою для врахування їх у державному та місцевих бюджетах на відповідний рік.

Під час фінансування заходів з реалізації Стратегії усі виконавці повинні забезпечити виконання запланованих завдань із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів та досягненням максимального результату з їх використання.

Обсяг фінансування заходів, спрямованих на виконання програм розвитку туризму, щороку передбачається в проектах державного та місцевих бюджетів. Головними розпорядниками коштів державного бюджету, що виділяються для стимулювання сталого розвитку туризму, є центральний орган виконавчої влади у сфері туризму, інші центральні органи виконавчої влади. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до завдань та пріоритетних напрямів Стратегії розробляють державні цільові програми та заходи, в яких визначають обсяг фінансування з державного бюджету. Джерелами фінансування заходів з реалізації Стратегії за рахунок місцевого бюджету є доходи місцевих бюджетів, що не враховуються під час визначення міжбюджетних трансфертів. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування разом з центральними органами виконавчої влади на договірних засадах беруть участь у співфінансуванні окремих пріоритетних напрямів Стратегії. Фінансування заходів з реалізації Стратегії здійснюватиметься також за рахунок коштів інвесторів, які залучаються для реалізації конкретних інвестиційних проектів та виконання програм, міжнародних фінансових організацій, інших джерел. Пріоритетним є формування фінансових джерел на основі державно-приватного партнерства. Державні фінансові ресурси концентруються центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до основних завдань та пріоритетних напрямів Стратегії. Державна фінансова підтримка сталого розвитку туризму розглядається як одночасне фінансування з державного та місцевого бюджетів. При цьому обсяг коштів з місцевих бюджетів не зменшуватиметься у разі фінансування визначених державою пріоритетів у сталому розвитку туризму. Частка участі місцевих бюджетів у реалізації Стратегії визначатиметься з урахуванням рівня соціально-економічного розвитку кожного регіону.

7. Етапи реалізації Стратегії

формування туристичного простору з метою раціонального та ефективного використання туристичних ресурсів шляхом створення та забезпечення функціонування зон сталого розвитку туризму, розроблення і впровадження конкурентоспроможного національного та регіональних туристичних продуктів ;

проведення адміністративно-територіальної, бюджетної та податкової реформи з метою зміцнення фінансово-економічної основи розвитку привабливих для туризму територій (дестинацій) як первинної складової туристичного простору України; реалізація довгострокової стратегії розвитку туризму і курортів в Україні на основі ефективної реалізації туристичного потенціалу кожного регіону; спрямування державних інвестицій на розбудову соціально-економічної інфраструктури регіонів. На третьому етапі передбачається функціонування туризму і курортів на принципах сталого розвитку.

8. Очікувані результати

Реалізація пропонованого варіанта сталого розвитку туризму і курортів дасть змогу забезпечити:

• зміцнення здоров'я та покращення якості життя населення, запровадження соціального туризму, покращення соціальної стабільності та соціальної безпеки;

9. Індикатори та моніторинг сталого розвитку туризму

Відповідність тенденцій розвитку туризму принципам сталого розвитку визначатиметься такими індикаторами:

• рівень „функціональної сумісності” нормативно-правового забезпечення сфери туризму в Україні;
• рівень контролю з боку державних органів, органів місцевого самоврядування й громадських організацій за діяльністю суб'єктів туристичної діяльності, за раціональним використанням туристичних ресурсів; за розподілом грошових і матеріальних коштів, спрямованих на їх охорону та відновлення довкілля;
• рівень участі місцевих громад у туристичній діяльності, контролі за раціональним використанням і охороною туристичних ресурсів;
• наявність та ефективність функціонування спеціальної державної інституції із забезпечення раціонального використання туристичних ресурсів, сталого розвитку туризму;
• рівень автономності в управлінні та організації туристичної діяльності, а також відповідальності за раціональне використання туристичних ресурсів регіональних і місцевих органів самоврядування;
• структурно-функціональна відповідальність національної туристичної мережі та національної екологічної мережі України.

 
• зростання частки туризму у формуванні ВВП;
• позитивна динаміка кількісних та якісних показників внутрішнього та в'їзного туризму;
• зростання кількості робочих місць у сфері туризму, частки місцевого населення, залученого до туристичної діяльності, виробництва та реалізації товарів для туристів;
• зростання кількості суб'єктів туристичної діяльності, які спеціалізуються на в'їзному та внутрішньому туризмі;
• зростання обсягів інвестицій у сфері туризму.