ЗСУ України щодня наближають перемогу над ворогом.
Пряма мова захисника Запорізького краю, оператора протитанкового ракетного комплексу «Джавелін» Анатолія:
В той день стояли ми з напарником на перехресті траси державного значення, у місті ймовірного висування колони противника. Мали протитанкові керовані ракетні комплекси «Фагот» (ще радянського зразка) і три ракети. Командир поставив бойову задачу: у випадку висунення ворожої техніки зробити по ній залп, зупинити й дати можливість нашій артилерії або авіації накрити її вогнем. Близько 10-ї години на трасу висунулася колона російської бронетехніки – танки Т-72Б3, БТРи, БМП, самохідні артилерійські установки, системи залпового вогню «Град» і вантажівки забезпечення. Я нарахував десь 80 – 100 одиниць техніки, відстань від нас була 2,4 кілометри. На чолі колони йшов передовий загін з однієї БМП-2 й двох танків, за ними на відстані 50 метрів рухалася основна колона.
Я доповів командиру про колону й одразу зробив по ній залп. На жаль, постріли виявилися неприцільними, видно, ракети були старі. Але колона пригальмувала й почала спускатися в балку. А через кілька хвилин по нас відкрили вогонь із танків, мінометів і великокаліберних кулеметів. Слава Богу, їхні коригувальники ще не почали працювати, тому вогонь був неефективним. Ми змогли відійти на іншу позицію, де мене чекав напарник із «Джавеліном». Ми разом проходили фахову підготовку.
Апарат уже був підготовлений, ми просто зайняли позицію й чекали, коли ворог наблизиться. Буквально за шість хвилин один ворожий танк виповз на пагорб і почав рухатися прямо на нас. Відстань до нього була саме та, що нам була потрібна - 1,5 кілометри. Поруч із нами бойову позицію займали оператори протитанкового ракетного комплексу «Корсар» (українського виробництва). Корсаром зробили перший постріл і влучили. У ворожому танку здетонував боєкомплект, башта відлетіла, екіпаж був знищений. І техніка, що йшла за танком, одразу звернула із траси у той бік, де саме була моя позиція. Я побачив в приціл «Джавеліна» теплову сигнатуру цілі – це був ще один танк Т-72Б3. Головка самонаведення була вже охолоджена, тому я просто зробив пуск. За мить ворожий танк горів, як велетенський смолоскип. Після цього на пагорб виїхала ще одна російська «коробочка» (БМП). По ній одразу вистрілив наш «Корсар» і теж влучив. Таким чином за декілька хвилин ми із моїми колегами знищили із «Джавеліна» та «Корсара» два російські танки Т-72 і одну БМП. Після такої гарячої зустрічі росіяни побоялися висувати свою техніку, тільки кинули через лісопосадки піхоту. По ній уже працювала наша арта, яка теж у той день знищила багато ворогів. З нашого боку обійшлося без втрат – ні поранених, ні загиблих.
