З нагоди сторіччя Першого зимового походу армії Української Народної Республіки на Новомиколаївщині вшанували пам’ять уродженця с. Заливне, генерал – хорунжого Української армії Олександра Вишнівського.
Він був одним із учасників героїчного рейду по тилах білогвардійців та більшовиків. За п’ять місяців наші солдати пройшли понад 2,5 тисячі кілометрів територією Житомирської, Київської, Черкаської, Кіровоградської, Миколаївської, Вінницької областей та тріумфально завершили похід 4 травня 1920 року на півночі Одещини. Зимовий похід став найгероїчнішою сторінкою Української революції 1917-1921 року.
У складі Української армії було три дивізії та три кінних бригади, що налічували 4319 вояків, 2100 багнетів і 580 шабель, 81 кулемет, 12 гармат. Олександр Вишнівський бився у лавах 3-ї Залізної дивізії, а 18 квітня 1920 року під час запеклих боїв на Поділлі прийняв командування Третім кінним полком армії УНР.
З нагоди пам’ятної дати до Терсянської школи завітали заступник директора Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Олександр Зубченко, ветеран російсько-української війни Тимур Книш, керівник апарату райдержадміністрації Тетяна Пазій. Вони розповіли про історичне значення національно-визвольних змагань початку XX століття, наголосили на необхідності національного єднання, будівництва потужної армії та розвиненої політичної нації, щоб не повторити помилки минулого.
Пам’ять борців за волю України всіх часів вшанували хвилиною мовчання та покладанням квітів до меморіальної дошки Олександру Вишнівському на будівлі клубу в с. Заливне та до меморіальних дошок воїнам антитерористичної операції Олександру Шевченку та Костянтину Закревському.
Український народ гідно вшановує пам’ять героїв звитяжного рейду. Указом Президента України Володимира Зеленського почесне найменування «Лицарі Зимового походу» присвоєно 28-й окремій механізованій бригаді Збройних Сил України. У м. Ананьїв на Одещині встановлено монумент відважним захисникам України, а в Запоріжжі іменем Олександра Вишнівського названо одну з вулиць.
Довідково.
Олександр Йосипович Вишнівський народився 12 серпня 1890 у с. Заливне Олександрівського повіту Катеринославської губернії. Закінчив Чугуївське військове училище у ранзі підпоручика та був направлений до піхотного полку 34-ї дивізії у м. Катеринослав (нині Дніпропетровськ). Далі була Перша світова війна, німецький полон, вступ до Союзу Визволення України. Під час формування Синьожупанних дивізій із полонених українців очолив сотню піхоти у 1-му українському козачому полку ім. П.Дорошенка. Враховуючи брак старшинських кадрів, сотника було переведено до 4-го Синьожупанного полку, де він очолив курінь. Із встановленням Гетьманату був відправлений у відставку. До лав Української армії повернувся після перемоги Директорії. Брав активну участь у відродженні дивізій Синьожупанників.
У лютому 1919 року у складі 1-го Синьожупанного полку М.Вовчка-Пащенка вступив у бій з більшовиками на лівому березі Дніпра, прикриваючи відхід армії УНР. У важких боях під м. Вчорайше (нині Житомирська область) О.Вишнівський перебрав командування на себе та, незважаючи на шалений тиск переважаючих сил противника, зумів уникнути оточення, вивести підрозділ до р.Збруч та роззброїти збільшовичений Бесарабський полк, здобувши значну кількість амуніції та боєприпасів. У травні – липня 1919 року брав участь у визволенні м. Кам’янець-Подільський, Вапнярській та Піщанській наступальних операціях на території сучасної Вінницької області.
Після лікування від тяжкого поранення пройшов шляхами Першого Зимового походу – блискучого рейду українського війська по тилах більшовиків та Добровольчої армії Денікіна. Під час оборонних боїв 10 липня 1920 року військовика знову було поранено, права рука назавжди залишилася непрацездатною, через що він уже не міг повернутися до лав діючої армії та очолив канцелярію земляка із Запоріжжя генерала Зелинського.
У міжвоєнний період О.Вишнівський жив у Польщі, де писав дослідження та спогади з історії українських визвольних змагань, збирав документи та матеріали армії УНР. Під час Другої світової війни виїхав до Німеччини, а згодом до США, де оселився у м. Детройт. Світ побачили його історичні розвідки «Залізна дивізія» (1971) та «Повстанський рух і отаманія» (1973). Від Уряду УНР у екзилі отримав звання генерал-хорунжого, а згодом – генерал-поручика.
Помер О.Вишнівський 12 жовтня 1975 року в м. Детройт. Поховали генерала, покривши обличчя найвищою козацькою посмертною нагородою, — Червоною китайкою.
Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю