Ваші Високоповажносте!
Пане Президенте Вайоніс!
Пане Президенте Кіска!
Пане Прем’єр-міністре Філіп!
Дорогий Прем’єр-міністр України!
Дорогий Голова Верховної Ради України!
Пані та панове!
Шановні гості!
Дорогі друзі, які сьогодні зібралися всі разом для того, щоб відзначити 85-ї роковини страшної трагедії.
Я щиро вдячний за вашу участь у пам’ятних заходах з нагоди трагедії, яку від нас віддаляють довгих вісімдесят п’ять років.
Уявіть собі, сьогодні з нами представники понад 50 країн!
Я глибоко зворушений таким проявом солідарності з Україною.
Це свідчення того, наскільки глибоко Ви поділяєте наш біль, і як щиро Ви вболіваєте за нашу долю.
У цей історичний період це має особливе значення для нас і знаходить найтепліші відгуки у серцях всіх українців.
Бо сьогодні ми схиляємо голови перед невинними душами, які знайшли свій передчасний спочинок внаслідок одного з найстрашніших злочинів проти людяності.
У ті чорні тридцять другий і тридцять третій роки московський тоталітарний режим з диявольською наснагою взявся ламати волелюбну українську душу, влаштувавши геноцид проти цілого народу.
Не було ніяких природних катаклізмів. Не було ніяких трагічних обставин.
Був лише дуже скурпульозно виконаний у кремлівських кабінетах план, який приніс небачену людську трагедію на родючі українські землі.
Бо режим Сталіна бачив єдину можливість закріпитися в Україні – ціною мільйонів життів.
Коротка цитата із таємної доповідної тодішньої пори добре відображає тогочасну трагедію.
У вересні 1932 року українські науковці намагалися повідомити Михайлу Грушевському, своєму вчителю і наставнику, про штучний голод в Україні.
Лише послухайте, що пишуть очевидці: «Про політичне становище сказати, що в Україні панує справжній голод, вимирають цілі села та повіти. Особливо підкреслити жахливу смертність серед дітей. Це політика, спрямована на те, щоб остаточно зламати українську націю, як єдину національну силу, що здатна на серйозний опір. Одні вимруть, інші розсіються безкінечними просторами Росії».
Це і є справжня оцінка кремлівського злочину Голодомору. Оцінка дана не нами і не сьогодні, оцінка дана його свідками. І таких свідчень – достатнього, аби заглушити навіть найзапекліших апологетів заперечення Голодомору.
Пані та панове,
Лише з відновленням української незалежності було остаточно зірвано табу з теми Голодомору.
У ці дні завершується міжнародна акція «Запалімо свічку пам’яті!», яка розпочалася 85 днів тому до Дня пам’яті жертв Голодомору.
Проведено понад сотню пам’ятних заходів на п’яти континентах.
Вже добре знаємо, як старанно радянська Москва ховала від світу правду.
З кожним роком розширюється коло держав, які визнають Голодомор геноцидом українського народу.
Вже близько трьох десятків держав на тому чи іншому рівні надали належну оцінку цій людській трагедії. Лише за останній час ухвалені важливі рішення Сенатом США та Асамблеєю Португальської Республіки.
Маємо належне вшанування пам’яті жертв Голодомору і на рівні міжнародних організацій – таких як Організація Об’єднаних Націй, Європейський Парламент, ЮНЕСКО, ОБСЄ, Парламентська Асамблея Ради Європи.
Ми вдячні нашим іноземним партнерам, які долучилися до відновлення історичної правди.
Однак, сьогодні ми ще на півдорозі.
Тому розраховуємо на широку міжнародну підтримку проекту декларації ООН до 85-х роковин Голодомору, підготовленого Україною.
Закликаю наших партнерів підтримати та приєднатися до співавторів декларації.
Завдяки всім цим спільним діям української громади, особливо закордонної громади, діаспори, весь світ задається питанням – то де та межа людської жорстокості?
І, здавалося б, Кремль мав би скористатися шансом, щоб спокутувати вину перед мільйонами, яких жорстоко закатувала радянська влада, відмежуватися від радянської влади.
Однак, Москва нинішня так само всіляко вивертається, щоб затлумити пам’ять про жертв Голодомору.
Ба більше, вона з новою силою кинулася шматувати українську душу на Донбасі та в Криму.
І сьогодні ми так само далі продовжуємо стикатися з новими людськими трагедіями, поки рішуче не скажемо «досить».
Дорогі друзі,
Сьогодні догорять запалені свічки пам’яті у рамках ініційованої Україною акції.
Однак, я твердо переконаний, наші спільні зусилля за справедливість, гуманність та верховенство права розгоряться з новою силою.
Шануймо пам'ять про жертв Голодомору, який став геноцидом українського народу!
Нашим моральним обов'язком є вписати кожне невинне ім'я в історичну книгу пам'яті.
Бо це і є та абсолютно необхідна засторога для людства від повторення подібних злочинів.
І давайте підтримуймо тих, хто сьогодні потребує нашої допомоги!
Бо це нинішня наша спокута перед тими, кого не змогли вберегти в минулому.
І на знак увічнення пам’яті жертв Голодомору я підтримав ініціативу про надання гуманітарної допомоги Єменській Республіці, Республіці Судан, Демократичній Республіці Конго.
Відповідний Указ Президента України уже підписано.
Єднаймося на захист людяності!
Сьогодні ми, українці, як, власне, й інші народи, продовжуємо потерпати від агресії та насильства.
І нам потрібна єдність і солідарність усього вільного світу у захисті цінностей та гуманності, якими ми так пишаємося після всіх тих жахіть, які уже випадали на долю людства.
Дякую за увагу!
Вічна пам'ять тисячам і мільйонам закатованих та принижених!
Слава Україні!
