Нещодавно співробітники Осипенківського краєзнавчого музею, вихованці юнацької краєзнавчої студії «Джерельце», учні Миколаївської ЗОШ І-ІІІ ст., разом з активом Цивільного корпусу «Азов» в Бердянську завітали до однієї з частин Окремого загону спеціального призначення Національної Гвардії України “АЗОВ”, аби здійснити екскурсію з творчим виступом «Ми будемо боротись». Акція відбулась за ініціативи начальника штабу Цивільного корпусу Азов у Бердянську Галини Кубик і підтримки хорунжої служби ОЗСП Національної Гвардії України “АЗОВ”.
На старті заходу, в пам`ять про загиблих краян - захисників Вітчизни у різні часи та до Дня довкілля, відбулась спільна юнацька акція - висадка на території Осипенківського краєзнавчого музею саджанців декоративних дерев. А для представників Цивільного корпусу Азов і учнів Миколаївської ЗОШ І-ІІІ ст. було проведено оглядову екскурсію по музею.
Депутат Бердянської районної ради від “ВО Батьківщина”, вчитель курсу "Захист Вітчизни" Миколаївської ЗОШ І-ІІІ ст. Сергій Кеда передав військовим від усіх бердянців слова вітання і подяки за відданість Батьківщині, мужність та героїзм у боротьбі з російською агресією. Також, Сергій Іванович розповів, що сам дуже добре знає вагу того неоціненного внеску у боротьбу проти іноземної агресії нашого народу, який здійснили добровольці, оскільки його син, у серпні 2014-го, знаходячись в рядах Нацгвардії, вступив у бій з регулярними російськими військами, які вторглись на Українську землю, а пройшовши через полон, знову повернувся до своєї військової частини, продовжує захищати Вітчизну.
А директор Осипенківського музею Олег Будяк представив нашим захисникам студійців “Джерельця” - юних краєзнавців і виконавців творчої програми. Під час виступу відбулося вшанування полеглих у боях за Вітчизну краян, та роковин пам’яті письменника-земляка Володимира Сіренка (1931-08.05.2015рр..), у виконанні юнацтва звучали віршовані твори автора патріотичного спрямування, і вірші про наш чудовий приазовський край. Юні артисти разом з керівником студії - Марією Турчак з великим натхненням, під гучні оплески, виконали для бійців ОЗСП “АЗОВ” пісні: «Кленова балада», «Повстанська Зоря», «Україна», розповіли про свою діяльність у краєзнавстві і популяризації історичної і природної спадщини рідної землі - Бердянщини і Приазов`я, про те, яку допомогу вони надають нашим військовим, зокрема - про власну акцію “Тепло наших сердець - захисникам Вітчизни”, яка триває вже впродовж двох років.
Прозвучали й невеликі доповіді нащадків героїв - внук загиблого у серпні 2014 року на Луганщині бійця батальйону “Айдар”, осипенківця Володимира Зюзя - Іван, розповів про обставини останнього бою свого дідуся: тоді наш односелець, жертвуючи собою, прикрив відхід поранених побратимів під обстрілом російських танків. А правнук видатного командира махновських повстанців - Трифона Вдовиченка, родом з Новоспасівки (нині - с.Осипенко) - під проводом якого повстанці у 1919 році звільнили від білогвардійців все Приазов`я, зокрема - Бердянськ і Маріуполь - Руслан Москаленко нагадав усім про останній нерівний бій свого предка з каральним загоном московських чекістів, який відбувся 95 років тому - у квітні 1921 року, поблизу села Новоспасівка на Бердянщині. Після відмови іти на співпрацю з большевицькою владою, важкопораненого полоненого командира Азовського корпусу Повстанської армії України Трифона Вдовиченка без суду й слідства було розстріляно ВЧК на початку травня 1921 року у Запоріжжі, у дні, коли місто отримало свою сучасну назву. Вороги, навіть після загибелі повстанського провідника, бойовим гаслом якого був клич Святослава Хороброго: “Іду на ви!”, настільки боялись його імені, що втаємничили місце його поховання. Та Героя досі пам`ятають на батьківщині, в рідному селі.
Обидва хлопці знають свій родовід і пишаються своїми предками - героями.
Військовослужбовці розповіли юнацтву бердянщини про участь частин окремого загону спеціального призначення “АЗОВ” у бойових операціях з відбиття російсько-терористичної аресії вже в наш час, зокрема - про відому Широкінську наступальну операцію у лютому минулого року, коли “азовці”, як колись і махновські повстанці, практично самотужки, блискавичним рейдом відкинули від Маріуполя ворожі війська, звільнивши ряд населених пунктів у Приазов`ї, розпочавши визволення нашої землі від окупантів.
Потім відбулась екскурсія до бойових машин ОЗСП “АЗОВ”, яка викликала неабияке зацікавлення, бо ж раніше діти бачили цю потужну техніку і військових, які нею керують лише завдяки відеосюжетам, відзнятим “АЗОВОМ”, а виявилось, що все це знаходиться зовсім поряд з нами, а впродовж екскурсії, як і всієї зустрічі, всі мали змогу вільно спілкуватися і фотографуватися з нашими героями - “азовцями” і їхньою грізною військовою технікою.
Згодом бійці пригостили юнацтво стравами військової кухні. В знак подяки вихованці студії «Джерельце» та учні Миколаївської школи І-ІІІ ст. передали бійцям подарунки: свіжу випічку, продукти харчування, обереги та інші поробки, виотовлені власноруч. А працівники Осипенківського музею і турцентру передали в дар хорунжій службі ОЗСП “АЗОВ” збірку творів поета-земляка Володимира Сіренка “Чолом до сонця”, у якій міститься багато творів патріотичного змісту, і які так сподобались воїнам-азовцям у виконанні юних студійців. На завершення цікавої і змістовної зустрічі було вирішено, що подібні творчі заходи слід неодмінно продовжити, а юнацтво запросило “азовців” на відпочинок екскурсійними маршрутами Бердянщини, пам`ятками природи й історії, де наші вихованці залюбки стануть гідами для наших захисників.
Всі були надзвичайно зворушені, адже за нетривалий час вдалось побачити і збагнути дуже багато - а головне - відчути найдорожче: душевне тепло багатьох з тих, хто жив далеко від війни, однак кинув безпечне життя, статки, дім, родини й роботу, аби ставши воїном, не пустити в наш дім війну і руїну, які були вже в нас на порозі. Такі зустрічі й дають відчуття, що Україна - єдина, і всі разом - ми, українці - сильні, і неодмінно переможемо.
Весь зворотній шлях всі захоплено ділились враженнями і творчими планами, висловлювали подяку водієві полкового автобусу - осипенківцю Владиславу (позивний - “Осип”), який вже більше року служить в ОЗСП “АЗОВ”. Довідались, що в рядах “АЗОВУ” знаходяться й інші краяни. А з односельцем - ”азовцем” всі теж сфотографувалися на пам`ять, вже на завершення заходу.
Сьогодні багато вже хто розуміє, що нині, в ході Вітчизняної війни українського народу проти російської агресії, завдяки жертовності добровольчих з`єднань і волонтерів, значною мірою - “азовців”, саме тут - в козацькому й повстанському краї, на Азові - починається справжнє народження вільної, сильної нації і держави.
