Дорогі співвітчизники!
Шановні рідні та близькі наших національних Героїв!
Від тих трагічних подій, коли кожен з вас втратив найрідніших своїх людей, а вся Україна – найкращих своїх синів та дочок, сплив цілий рік. Та не минає – і ніколи не мине! – глибокий біль від тієї безповоротної втрати.
Голови перед світлою пам’яттю Героїв Небесної Сотні схиляє вся країна. Не знаходжу слів, щоб втішити вас, тому що таких слів відшукати неможливо. Таких слів – їх просто не існує!
Від сьогодні і до скону віків Україна щодвадцятого лютого відзначатиме День Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції Гідності, захищаючи Україну. Завдяки їхній самопожертві ми живемо і дихаємо, і маємо унікальний шанс змінити країну на краще, і не дай Боже нам його змарнувати.
На свій великий подвиг Велика Небесна Сотня йшла свідомо і без жодного страху. Від 22 січня, коли першими загинули Сергій Нігоян, Михайло Жизневський та Юрій Вербицький, всі, хто боровся на Майдані, знали, чим ризикують. І всі ми там розуміли, що кожен день для кожного з нас може стати останнім.
Боротьба за право жити у справді європейській країні, яка розпочалася на Майдані, триває й досі, тепер на Донбасі. Більше чотирьох тисяч членів самооборони Майдану пішли на фронт, боронячи Україну від російської агресії на Донбасі.
Маю тримати себе в руках, але, повірте, це невимовний біль не лише для їхніх родин, але і для мене як для Президента, як для людини…
Тепер вже остаточно ясно, що ми на Майдані рік тому боролися не з Януковичем. Він був лише жорстокою і слухняною маріонеткою.
Агресія Росії проти України почалася ще зі зриву підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом, яка мала відбутися у Вільнюсі. До ліквідації та розшматування України в Москві готувалися ще до перемоги Майдану. Вони очікували падіння Януковича зо дня на день – і прискорили хід подій.
Генеральна прокуратура та СБУ встановили чіткий російський слід у розстрілі Майдану. Слідство, нарешті, отримало доступ до записів приватних телефонних розмов Януковича з представниками російських силових структур. Вони разом заздалегідь готувалися до розстрілу.
Буквально днями керівництво Служби безпеки поінформувало мене про те, що, допитані нею, бійці «Альфи» дали покази, що помічник президента Росії Владислав Сурков керував організацією снайперських груп іноземців на Майдані.
Питання проти людяності не мають терміну давності, так. Але поставлю і собі, і вам риторичне запитання: хіба Росія колись видасть нам злочинця Януковича, головного винуватця кровопролиття на Майдані? Я не сумніваюся, що він вічно горітиме в пеклі, але це вже поза юрисдикцією земного суду. Тим не менш, для торжества справедливості за моєї ініціативи Верховна Рада ухвалила закон про можливість заочного притягнення до відповідальності очільників колишнього режиму, які вбивали людей та грабували країну, але цього недостатньо.
До відповідальності будемо притягувати і суддів, які протягом останнього року покривали підозрюваних у причетності до розправи над Майданом. Новий закон по судах, ухвалений минулого тижня, дає нам таку можливість. Сьогодні він надійшов до мене із Верховної Ради, і я не гаятиму часу на його підпис.
Це дуже складні і заплутані справи. Знищено доказову базу, заметено сліди, втекли виконавці. Відбулося це все в період міжвладдя, коли було паралізовано діяльність всіх без виключення силових структур. Всі ці об’єктивні труднощі я усвідомлюю розумом, але серце моє, так само, як і ваші, відмовляється сприймати ці пояснення.
Висновок такий: поки що правоохоронні органи недостатньо зробили для покарання вбивць. Не одна голова ще полетить, але можемо констатувати: за останні місяці було зроблено набагато більше, ніж за останній рік. Значить, можна, значить, знаходяться сили, свідки, щоб всі, хто вбивав українських героїв, отримали по заслузі.
Як Глава держави відчуваю колосальну відповідальність перед Героями Небесної Сотні, перед вашими дітьми та батьками, братами та сестрами. Вони померли за те, щоб Україна стала справді незалежною, могутньою, успішною європейською державою.
Ця велика мрія, ця національна ідея не просто обов’язково відбудеться. Вона – вже втілюється в життя. Ми підписали Угоду про асоціацію з ЄС, а до кінця цього року очікуємо запровадження безвізового режиму. Створили нову українську армію, яка зупинила ворога на далекосхідних рубежах. Згуртувалися в єдину українську політичну націю. Ми єдині як ніколи, а європейська ідея проросла та пустила міцне коріння в усіх регіонах. У до нитки розграбованій Януковичем країні знайшли гроші на озброєння. Попри те, що через війну втратили чверть економіки, не допустили дефолту.
Ми відправили на смітник історії старий парламент, нафарширований регіоналами, обрали нову проєвропейську Раду, сформували більшість і найбільш реформаторський Уряд в історії України. Кадри шукали по всьому світу, засвоїли реформаторський досвід наших успішних сусідів, а самих реформаторів – винайняли на роботу в Україні.
Дев’ять членів конкурсної комісії з бездоганною репутацією цими днями завершують підбирати кандидатури на посаду директора Національного антикорупційного бюро.
Реформи починаються, набирають обертів, але слід розуміти, що це кропітка, важка та марудна робота, результати якої стануть відчутними лише за кілька років.
Впроваджувати реформи доводилося лише однією рукою, бо іншою мусимо відстрілюватися від ворожого сусіду. Він прагне не лише знищити нас фізично, але й виснажити економічно. Ви ж розумієте, що Росія здійснює агресію не для того, щоб відтяти Донбас, а щоб знекровити всю нашу країну! Отож, щоб збудувати успішну Україну, нам треба якнайшвидше завершити війну, через яку ми втрачаємо темпи змін.
Чи задоволений я сам цими темпами? Звісно, ні. Не все нам вдається робити так стрімко, як чекають всі наші співвітчизники; не так швидко, як нам самим хотілося би. Між «верхами» і «низами», які рівною мірою прагнуть реформ, утворилася середня ланка, яка не хоче змін.
Чи є у нас помилки? Ви ж знаєте, не помиляється лише той, хто нічого не робить. На помилках вчимося і стаємо сильнішими.
Ми проведемо реформи, розбудуємо Збройні Сили та захистимо державність. Як би не було складно, які б ще випробування не випали на нашу долю, я зроблю все, щоб великі жертви, які за останній рік поніс наш народ, не приведи Господи, не виявилися марними. В цьому вам присягаю.
Від імені усього Українського народу – щира подяка Вам, матері та батьки, за те що виростили таких мужніх і прекрасних синів та дочок. І доземний уклін синам та дочкам, які втратили батьків.
Прошу вшанувати хвилиною мовчання пам’ять всіх героїв, які померли за Україну.
Попри усі труднощі та виклики ми переможемо!
Бо з нами Бог. І правда – на нашому боці!
Слава Україні!
Слава її Героям!
