Стратегічний аналіз

Атмосферне повітря

 

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами по Запорізькій області, як і вцілому по Україні, мають загальну тенденцію до зменшення. В структурі викидів забруднюючих речовин основну частину складають діоксид та інші сполуки сірки, оксиди азоту, оксид вуглецю та речовини у вигляді суспендованих твердих частинок, недиференційованих за складом.

Аналіз динаміки викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел показав, що обсяги викидів в 2018 році порівняно з 2017 роком зменшилися на 6,2 тис. т, або 3,4 %.

   

Запорізька область входить до п’ятірки найбільш забруднених областей України.

 

Викиди забруднюючих речовин у атмосферу від стаціонарних джерел забруднення за окремими регіонами

тис. т

	Роки
	2014	2015	2016	2017	2018
Україна	3350,0	2857,4	3078,1	2584,9	2508,3
Дніпропетровська	855,8	723,9	833,0	657,3	614,3
Донецька	1043,0	917,6	981,4	784,8	790,2
Запорізька	206,7	193,7	167,0	180,9	174,7
Івано-Франківська	228,8	223,9	196,7	198,3	221,4
Львівська	100,2	102,4	103,1	109,1	106,7
Харьківська	150,5	53,4	100,2	45,0	44,7

 

У 2018 році кількість суб’єктів підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря склало 504, що на 108 менше, ніж у 2017 році та на 46 менше, ніж у 2016 році.

 

Динаміка викидів в атмосферне повітря

 

Роки	Викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, тис. т.	Щільність викидів у розрахунку на 1 км2, тон	Обсяги викидів у розрахунку на 1 особу, кг
2014	206,7	10,9	168
2015	193,7	9,9	153,6
2016	167,0	6,1*	95,6*
2017	180,9	6,7*	104,5*
2018	174,7	6,4*	101,9*

*від стаціонарних джерел забруднення

 

У 2018 році обсяги викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел у розрахунку на душу населення зменшились на 2,6 кг і склали 101,9 кг, у порівнянні з 2017 роком (104,5 кг.) та збільшились на 6,3 кг, у порівнянні з 2016 роком (95,6 кг).

     

У 2018 році щільність викидів від стаціонарних джерел викидів зменшилась у порівнянні з 2017 роком на 0,3 т та склала 6,4 т на 1 км² та збільшилась на 0,3 т у порівнянні з 2016 роком (6,1 т).

   

З року в рік основна частина забруднень потрапляє в атмосферу від підприємств міста Запоріжжя та міста Енергодар. У 2018 році викиди від стаціонарних джерел підприємств м. Запоріжжя та м. Енергодар склали         71,3 тис. т (проти 69,9 у 2017 році) та 98,2 тис. т (проти 105,3 у 2017 році), що відповідно склало 97% від загальної кількості викидів по області.

Аналіз динаміки викидів забруднюючих речовин в розрізі по населених пунктах показує тенденцію до зменшення викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел викидів у порівнянні з попереднім роком.

 

Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря

від стаціонарних джерел забруднення у регіоні по окремим

населеним пунктам

тис. т

 

	2015 р.	2016 р.	2017 р.	2018 р.	Ріст/ зменш.­¯
Всього, у т. ч.	193,7	167,0	180,9	174,7	↓
м. Запоріжжя	83,3	70,2	69,9	71,3	↑
м. Бердянськ	0,2	0,2	0,2	0,2	-
м. Мелітополь	0,9	0,5	0,5	0,4	↓
м. Токмак	0,1	0,1	0,1	0,1	-
м. Енергодар	103,9	91,4	105,3	98,2	↓
Райони
Бердянський	0,2	0,2	0,2	0,04	↓
Василівський	0,5	0,7	0,7	0,6	↓
Великобілозерський	0,05	0,02	0,06	0,03	↓
Веселівський	0,02	0,02	0,2	0,03	↓
Вільнянський	0,5	0,4	0,5	0,5
Гуляйпільський	0,1	0,1	0,1	0,1
Запорізький	0,4	0,3	0,3	0,3
Кам’янсько-Дніпровський	0,2	0,07	0,1	0,1
Більмацький	0,4	0,4	0,4	0,4
Мелітопольський	0,4	0,2	0,2	0,2
Михайлівський	0,02	0,007	0,009	0,003	↓
Новомиколаївський	0,1	0,15	0,16	0,2	↑
Оріхівський	0,5	0,4	0,2	0,2
Пологівський	1,05	1,0	1,0	1,0
Приазовський	0,08	0,05	0,1	0,2	↑
Приморський	0,07	0,001	0,07	0,07
Розівський	0,2	0,2	0,1	0,65	↓
Токмацький	0,2	0,1	0,2	0,2
Чернігівський	0,3	0,3	0,3	0,2	↓
Якимівський	0,05	0,03	0,02	0,09	↓

 

Структура викидів основних забруднюючих речовин в атмосферне повітря

       

Динаміка викидів основних забруднюючих речовин в атмосферне повітря

     

Основний внесок у забруднення атмосферного повітря м. Запоріжжя вносять промислові підприємства – найбільші забруднювачі, викиди яких становлять 60 - 70% від загального валового обсягу викиду забруднюючих речовин. Найбільшими забруднювачами атмосферного повітря в регіоні залишаються підприємства чорної та кольорової металургії, теплоенергетики, хімії, машинобудування, харчової промисловості, на які припадає приблизно 90,0 % викидів всіх забруднюючих речовин.

Це такі підприємства, як:

ВП Запорізька ТЕС ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» – 98,059 тис. т (проти 105,238 тис. т у 2017 р. та 91,303 тис. т у 2016 р.);

ПАТ «Запоріжсталь» – 52,294 тис. т (проти 50,834 тис. т у 2017 р. та 50,719 тис. т у 2016 р.);

АТ «Запорізький завод феросплавів» – 7,512 тис. т (проти 7,656 тис. т у 2017 р. та 8,588 тис. т у 2016 р.);

ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» – 2,488 тис. т. (проти            1,974 тис. т у 2017 р. та 1,766 тис. т у 2016 р.);

ПрАТ «Запоріжкокс» – 1,803 тис. т (проти 1,946 тис. т у 2017 р. та        1,98 тис. т у 2016 р.);

ПАТ «Український графіт» – 1,426 тис. т (проти 1,254 тис. т у 2017 р. та 1,082 тис. т у 2016 р.);

ТОВ «Запорізький титано – магнієвий комбінат» – 0,816 тис. т. (проти 0,92 тис. т у 2017 р. та 0,971 тис. т у 2016 р.);

АТ «Мотор Січ» – 0,575 тис. т (проти 0,707 тис. т у 2017 р. та 0,86 тис. т   у 2016 р.).

 

Структура викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря

по основним видам економічної діяльності

 

Водні ресурси

 

Водний фонд Запорізької області складають ріка Дніпро, розташовані на ній Каховське та Дніпровське водосховища з об'ємами води в них відповідно 18,2 і 3,3 км³, 3 середніх, 62 малих річки (довжиною більше 10 км), на яких створено 28 водосховищ та 1205 ставків. Загальна довжина річок складає            2877,6 км, в т.ч. в межах області 2648,7 км, із них середніх річок – 459 км,  малих 2189,7 км, крім того нараховується 3151,5 км притоків та яруг.

По північно - західній окраїні області протікає головна водна артерія – ріка Дніпро. Загальна довжина р. Дніпро в межах області складає 167,5 км. Гідрографічна мережа області розділена лінією водорозділу, яка йде із сходу на захід, на два водозбірні басейни – р. Дніпро і Північного Приазов'я.

До північної групи водотоків рік Придніпров’я відносяться притоки річки Вовчої (р. Гайчур та р. Верхня Терса,) р. Конка, р. Янчекрак, р. Карачекрак,                 р. Велика Білозерка та інші - всього 25 річок.

До південної групи річок Приазов’я відносяться річки Великий та Малий Утлюк, Молочна, Берда, Обіточна, Лозоватка, Джекельня, Домузла, Корсак та  інші - всього 40 річок.

На півдні Запорізька область омивається водами Азовського моря, берегова лінія якого у межах області складає більше, ніж 300 км. На території Запорізької області розташовані 4 лимани: Білозерський, Утлюкський, Тубальський та Молочний, загальна площа водного дзеркала яких становить 655,5 км².

Середній багаторічний обсяг поверхневого стоку р. Дніпро, що транзитом проходить по території області, складає 53,0 км³/рік. Загальний обсяг  поверхневого стоку, що формується в межах області, сягає 0,425 км³/рік, в маловодний рік 75% забезпеченості – 0,252 км³/рік, в дуже маловодні роки 95 % забезпеченості 0,106 км³/рік. Фактична водність малих і середніх річок області у 2014-2017 роках була дещо нижчою від норми і в основному визначалась природними факторами і склала у середньому - 0,364 км³/рік Фактична водність малих і середніх річок області у 2017 році склала 0,339 км³/рік.

Експлуатаційні запаси підземних вод складають 302,309 тис. м³/добу.

За рахунок стоку р. Дніпро водозабезпеченість області досить висока і в перерахунку на 1 особу становить 30,5 тис. м³ на рік, водозабезпеченість місцевим поверхневим стоком – 0,195 тис. м³ на рік, підземними водами -              0,063 тис. м³ на рік.

Незважаючи на достатні запаси поверхневих та підземних вод, водні ресурси розподілені в межах території області вкрай нерівномірно.

Найбільш забезпечені потребою у воді міста та райони області, що находяться в межах двох надзаплавних терас Дніпра. Річка Дніпро є основним джерелом питного та технічного водопостачання міст Запоріжжя, Бердянськ, Вільнянськ, населених пунктів Вільнянського, Запорізького та Ново-миколаївського районів та ряду населених пунктів південних районів області. Крім того, з р. Дніпро здійснюється забір води для забезпечення виробничих потреб великих промислових підприємств, зокрема ПАТ «Запоріжсталь»,               ВП «Запорізька ТЕС» ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», ВП «Запорізька АЕС»       ДП НАЕК «Енергоатом», АТ «Мотор Січ», а також для потреб зрошення.

Запорізька область розташована у степній зоні і її територія дуже бідна водними ресурсами. Річки, які протікають по території, як по густоті гідрографічної мережі, так і по водності, розподілені нерівномірно. Середня густота річної мережі у степній зоні складає 0,12 км/км².

За природними показниками мінералізації та вмістом хімічних сполук вода малих та середніх річок області не придатна для питного водопостачання. Їх води, головним чином повеневi, затриманi у водосховищах та ставках, використовуються в більшій частині для потреб риборозведення, технічного водопостачання, зрошення та рекреації.

Територіально запаси придатних для питного водопостачання підземних прісних вод розподілені нерівномірно. Дев’ять районів області з двадцяти не мають експлуатаційних запасів прісної питної води. При цьому в області відсутні технічні можливості для транспортування води з поверхневих джерел у райони, які використовують підземні джерела водопостачання, або є безводними.

Соціально-економічний розвиток регіону на фоні надзвичайно нерівномірного розподілу водних ресурсів спричинив гостру проблему питного, промислового, сільськогосподарського водозабезпечення, покриття їх дефіциту вирішується за рахунок використання стоку р. Дніпро та Каховського магістрального каналу. З 20 районів області 11 районів (Якимівський, Василівський, Веселівський, Вільнянській, Запорізькій, Великобілозерський, Кам’янсько-Дніпровський, Мелітопольський, Михайлівський, Оріхівський, Токмацький райони) забезпечено системами зрошення для поливу сільськогосподарських угідь. Сумарна протяжність каналів для транспортування води у маловодні райони складає 478 км, сумарна протяжність зрошувальної мережі (магістральних каналів і водоводів) – 5101,7 км.

Основним джерелом водопостачання є р. Дніпро – обсяг забору води сягає 96,1% від загального по області.

Запорізька область входить у трійку найбільших водокористувачів країни.

 

Загальні показники використання води за окремими регіонами за 2017 рік

млн. куб. м

	Днiпропетровська	Донецька	Запорiзька	Одеська	Херсонська	Україна
Забрано:
із природних водних об'єктів всього	1033	1458	1218	666,4	1727	9224
у т.ч. із підземних водних об’єктів	142,2	103,4	46,51	27,96	58,76	1178
Використано:
свіжої води всього	802	912,4	1226	248,8	1276	6853
у тому числі на потреби:
питні і санітарно-гігієнічні	158,2	100	65,53	77,44	39,49	1174
виробничі	612,2	796,4	1043	56,03	31,02	4015
зрошення	22,99	4,739	112,9	107,4	1203	1549
інші	8,641	11,19	4,758	7,925	2,226	114,8
Загальне водовідведення	680,5	801,6	980,1	166,1	72,66	4921
Скинуто в поверхневі водні об'єкти зворотних (стічних) вод
Всього	616,7	801	956,1	158,7	69,35	4715
Забруднених	230,3	199,4	64,17	32,65	0,912	997,3
Нормативно-чистих без очистки	288,5	444,9	847,1	42,03	38,16	2550
Нормативно-очищених на спорудах	97,98	95,18	44,81	83,99	21,81	1023
Скинуто транзитної води	3,019	64,49	3,815	333,9	26,75	731,5
Оборотне, повторне та послідовне використання	4789	2353	8906	128,2	18,65	38716

 

Динаміка загального обсягу забору, використання та скиду зворотних вод по області, в першу чергу, залежить від найбільшого користувача водних ресурсів ВП «Запорізька ТЕС» ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», який працює на прямотоці.

У 2017 році із природних водних об’єктів області забрано 1218,0 млн. м³ води, з них: з поверхневих джерел: 1171,0 млн. м³;

           з підземних джерел: 46,51 млн. м³;

та використано 1226,0 млн. м³ води.

У порівнянні з 2016 роком спостерігається збільшення забору і використання води на 124,0 млн. м³, або на 11,2 %, та на 145,0 млн. м³, або на 11,3 % відповідно.

Збільшення забору та використання свіжої води пов’язано із збільшенням виробництва електроенергії ВП «Запорізька ТЕС» ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» на 1040,495 тис. МВт-год. У порівняні з 2016 роком підприємством для виробництва електроенергії збільшено забір та використання свіжої води на 122,1 млн. м³ та 121,9 млн. м³ відповідно.

За останні роки спостерігається стійка тенденція збільшення обсягів забору та використання води на потреби зрошення, що пов’язано з погодними умовами, інтенсивністю зрошення, збільшенням площі зрошення, збільшенням кількості абонентів зрошувальних систем. Так, у 2017 році, в порівнянні з              2016 роком, збільшилось використання води на потреби зрошення на 26,92 млн. м³.

Більшістю водокористувачів області скорочено забір і використання води, що обумовлено, в тому числі, впровадженням заходів з раціонального використання водних ресурсів, зміни виробничих умов, скорочення виробництва та інше.

Так, у 2017 році ПАТ «Запоріжсталь» скоротив забір та використання води на 6,16 млн. м³ за рахунок впровадження водозберігаючих та енергозберігаючих технологій.

Обсяг скидання зворотних вод у водні об’єкти у 2017 році склав            956,1 млн. м³, що на 82,8 млн. м³ більше ніж у 2016 році, з них 64,16 млн. м³  забруднених, що на 0,14 млн. м³ менше, ніж у 2016 році. Обсяг відведення забруднених зворотних вод до водних об’єктів області складає 6,7 % від загального обсягу скидання.

У 2017 році суттєвого скорочення скиду забруднених зворотних вод у водні об'єкти не відбулося через погіршення якості очищення стічних вод             КП «Водоканал» Мелітопольської міської ради.

Основними забруднювачами водних ресурсів є підприємства металургійної промисловості та житлово-комунального господарства.

Збільшення або зменшення обсягів скиду забруднених зворотних вод залежить від обсягів виробництва основними підприємствами-забруднювачами водних об’єктів, і, в першу чергу, від ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь». Доля комбінату в загальному обсязі скидання забруднених зворотних вод в цілому по області складає 80,8 %.

Підприємствами житлово-комунального господарства відведено         11,16 млн. м³ недостатньо-очищених зворотних вод.

Починаючи з 2013 року, якість очищення зворотних вод КП «Бердянськ-водоканал» Бердянської міської ради не відповідає нормативним показникам. Категорія зворотних вод, що скидаються підприємством у Азовське море, віднесена до недостатньо-очищених. У 2017 році підприємством відведено 5,702 млн. м³ недостатньо-очищених зворотних вод.

У 2017 році КП «Водоканал» Мелітопольської міської ради відведено у     р. Молочна 3,684 млн. м³недостатньо очищених зворотних вод.

Упродовж останніх років залишається незадовільною якість очищення зворотних вод ГКП ВКГ «Міськводоканал» Пологівської міської ради, Таврійського та Василівського експлуатаційних цехів водопостачання та водовідведення КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради та інших.

У 2017 році змінено категорію відведення зворотних дренажних вод Кам'янського міжрайонного управління водного господарства Запорізького управління водних ресурсів з забруднених без очистки на категорію нормативно чистих без очистки. За звітний рік підприємством відведено у Каховське водосховище 0,554 млн. м³ зворотних вод.

Обсяги скидання забруднених зворотних вод іншими водокористувачами складають 0,934 млн. м³ за рік і, в цілому, залишились на попередньому рівні, або мають тенденцію до скорочення.

 

Основні показники використання і відведення води

млн.м³

Показники	2013 р.	2014 р.	2015 р.	2016 р.	2017 р.
Забрано води з природних водних об’єктів – всього	1244,0	1149,0	1181,0	1094,0	1218,0
Спожито свіжої води (включаючи морську),   з неї на	1237,0	1146,0	1150,0	1081,0	1226,0
виробничі потреби	997,1	900,5	986,9	924,4	1043,0
побутово-питні потреби	93,17	87,56	71,35	69,52	65,53
зрошення	63,00	65,72	67,72	85,98	112,9
сільськогосподарські потреби	3,066	2,790	1,95	0,60	0,539
ставково-рибне господарство	80,24	88,77	71,36	68,28*	69,47*
Втрати води при транспортуванні	66,66	64,97	65,79	68,17	67,93
Загальне водовідведення,   з нього	926,3	831,0	954,7	873,3	980,1
у поверхневі водні об’єкти	902,7	806,98	930,4	849,36	956,1
у тому числі
забруднених зворотних вод	77,25	73,32	70,04	64,3	64,17
з них без очищення	1,383	2,027	2,06	1,46	0,384
нормативно очищених	53,47	53,53	50,82	48,06	44,81
нормативно чистих без очистки	772,0	680,1	809,6	737,0	847,1
Обсяг оборотної та послідовно використаної води	9893,0	9739,0	9722,0	8100,2	8906,1
Частка оборотної та послідовно використаної води %	94,72	94,71	94,53	94,01	94,27
Потужність очисних споруд перед скиданням до водного об’єкта	403,2	403,7	393,2	393,3	392,2

*- узагальнення даних за категорією «без вилучення на рибогосподарські потреби»

 

Динаміка водокористування

 

Сучасний екологічний стан поверхневих водних об’єктів області формується під антропогенним впливом суб’єктів господарювання.

Найбільш суттєвими чинниками, що визначають екологічний стан водних об’єктів, є:

скидання забруднених та недостатньо очищених зворотних вод через неефективну роботу очисних споруд або взагалі їх відсутність, особливо в житлово-комунальному господарстві (м. Оріхів , смт Якимівка, м. Дніпрорудне та інші);

змив забруднюючих речовин з урбанізованих територій. Ця проблема особливо актуальна для великих населених пунктів (м. Запоріжжя, м. Мелітополь, м. Бердянськ, м. Пологи, м. Оріхів, м. Токмак і т.д.);

малі річки приймають дренажні води при захисті зрошуваних сільськогосподарських угідь, населених пунктів від підтоплення, з котрими до водних об’єктів вимиваються мінеральні солі, фосфати, органічні речовини, мінеральні добрива, пестициди і гербіциди;

відсутність водоохоронних зон та прибережних смуг водних об'єктів;

порушення режиму господарської діяльності в межах прибережних захисних смуг і водоохоронних зон;

надмірна зарегульованість річок ставками і водосховищами;

порушення правил експлуатації водозаборів та штучних водойм, в результаті чого не гарантується збереження санітарного мінімуму витрат води на нижче розташованих ділянках річок.

На підприємствах області використовують типові методи очистки стічних вод, що базуються на принципах механічної, біологічної або фізико - хімічної очистки.

Найбільшими забруднювачами водних об’єктів області, як і в попередні роки, залишаються промислові об’єкти чорної і кольорової металургії та житлово-комунального господарства.

У 2017 році підприємствами чорної та кольорової металургії скинуто до водних об’єктів 52,342 млн. м³ забруднених зворотних вод, що на 2,525 млн. м³ менше, ніж у 2016, підприємствами житлово-комунального господарства - 11,21 млн. м³ забруднених зворотних вод, що на 3,203 млн. м³ більше, ніж у 2016 році.

Забезпечують очищення стічних вод очисні споруди міст Запоріжжя, Токмак, Вільнянськ, Гуляйполе та смт Новомиколаївка.

В решті населених пунктів проблема очистки госппобутових стічних вод до нормативних показників практично не вирішена, а в таких районних центрах як смт Розівка, Приазовське та Велика Білозерка очисні споруди та мережі каналізації взагалі відсутні.

Проблемою, що потребує вирішення, є потрапляння забруднень до водних об’єктів по системах зливової каналізації міст і селищ, обсяг яких складає близько третини усього обсягу забруднень.

Підземні води широко використовуються в народному господарстві Запорізької області і є важливим резервом для забезпечення економічного та соціального розвитку. В умовах незначних ресурсів придатних для питного водопостачання поверхневих вод на більшості території області, вивчення підземної гідросфери на території Запорізької області має важливе загальнодержавне значення.

В геоморфологічному відношенні територія Запорізької області розташована в межах північно-східної частини Причорноморської низовини й Азовсько-Придніпровської височини, що розрізняються за умовами формування підземного і поверхневого стоку.

Придніпровська височина охоплює північну частину території області. Абсолютні відмітки поверхні складають 120-140 м, на границі з Дніпропетровською областю, досягають 170-180 м. Розчленованість поверхні рівнини різна. Відносне перевищення вододілів над лінією ерозійних врізів 20-40 м.

Приазовська височина займає південно-східну частину області.  Абсолютні відмітки поверхні досягають 200-234 м. Поверхня височини сильно розчленована ерозійною мережею. Глибина ерозійного врізу 140-160 м.

Запорізька область знаходиться в межах двох великих геолого-тектонічних структур - Причорноморської западини і Українського кристалічного щита.

Відповідно до геолого-тектонічної будови, що визначає регіональні умови формування підземних вод, на території області виділяються наступні гідрогеологічні басейни першого порядку - Причорноморський артезіанський басейн і Український басейн тріщинних вод.

В межах Українського басейну тріщинних вод на території Запорізької області виділяються гідрогеологічні басейни другого порядку - Придніпровський басейн тріщинних вод, Приазовський басейн тріщинних вод і Кінсько-Ялинський дрібний артезіанський басейн.

Одним з основних джерел постачання населення якісною питною водою на території області є водоносні горизонти неогенових і палеогенових відкладів. Підземні води неогенових відкладів на території області поширені практично повсюдно, за винятком Приазовського та Придніпровського масивів. Водоносний комплекс палеогенових відкладів порівняно з іншими водоносними горизонтами має найбільше практичне значення по якості, водозбагаченості і кількості експлуатаційних запасів підземних вод.

Гідрогеологічні умови формування ресурсів підземних вод в різних частинах області неоднакові. Територія Причорноморського басейну характеризується більш сприятливими умовами і тут кількість попередньо розвіданих підземних вод (ПРПВ) у межах адміністративного району, як правило, наближається або перевищує 100,0 тис. м³/добу. На площі Українського басейну гідрогеологічні умови значно гірші, тут є райони з величиною ПРПВ 2,0-13,2 тис. м³/добу, а Вільнянський і Запорізький райони їх зовсім не мають. В цілому сума прогнозних ресурсів підземних вод області становить 1550,70 тис. м³/добу.

Експлуатаційні запаси питних та технічних підземних вод (ЕЗПВ) складають 302,309 тис. м³/добу. Найбільше розвідано і затверджено запасів підземних вод у Мелітопольському (60,0 тис. м³/добу) і Кам’янсько-Дніпровському районах (70,5 тис. м³/добу), в інших районах їх величина змінюється від 5,4 тис. м³/добу до 39,9 тис. м³/добу. Дев’ять районів з двадцяти, у межах Українського басейну, не мають експлуатаційних запасів.

Кількість попередньо розвіданих (прийняті НТР та такі, що пройшли попередню експертизу ДКЗ України) ЕЗПВ становить 561,6 тис. м³/добу. У Кам’янсько-Дніпровському районі кількість попередньо розвіданих ЕЗПВ становить 483,0 тис. м³/добу (86,0 %).

Таким чином, в Запорізькій області спостерігається значна територіальна нерівномірність запасів і забезпеченості окремих районів підземними водами.

За рахунок підземних вод повністю здійснюється господарсько-питне водопостачання населених пунктів більшості території області, включаючи міста Мелітополь, Енергодар, Токмак, Пологи, Гуляйполе, Кам’янка-Дніпровська.

В умовах спрацювання запасів прісних підземних вод на території області експлуатуються групові водозабори господарсько-питного водопостачання            м. Василівка, смт Веселе, м. Мелітополь, смт Михайлівка, м. Оріхів та               м. Токмак, які базуються на видобутку найбільш якісних підземних вод водоносного горизонту бучакських відкладів.

Гострою є проблема водопостачання населених пунктів якісною питною водою в центральній, північній частинах області та на крайньому півдні, де майже відсутні запаси підземних вод, тому єдиним надійним джерелом питного водопостачання населення значної частини області є р. Дніпро.

Упродовж останніх років спостерігається тенденція до скорочення обсягів використання підземних вод на виробничі потреби, використання води на зрошення та інші потреби є стабільною, а коливання обсягів використання на господарсько-питні та сільськогосподарські потреби залежить від багатьох чинників і не піддається прогнозуванню.

 

Забір та використання підземних вод

млн. м³

Найменування показника	2014 р.	2015 р.	2016 р.	2017 р.	2018 р.
Забір підземних вод	46,9	45,41	45,69	46,51	45,78
Використання підземних вод
всього	25,87	23,67	24,39	25,05	24,9
на господарсько-питні потреби	18,2	16,7	17,04	18,03	19,09
на виробничі потреби	4,49	4,0	4,01	3,78	5,18
на сільськогосподарські потреби	2,85	2,68	3,04	2,92	0,11
на зрошення	0,01	0,01	0,01	0,02	0,25
на інші потреби	0,32	0,28	0,29	0,31	0,26

 

Екологічний стан Азовського моря

 

Азовське море є унікальним водним об’єктом і являє собою мілководне водоймище з максимальною глибиною до 13,5 м. Для Азовського моря характерний специфічний гідрологічний режим, що обумовлено його ізольованістю, мілководністю, великим припливом річкових вод, обміном води з Чорним морем, солоність води якого значно більше солоності води Азовського моря. Для морської води характерно відносно швидке нагрівання і охолодження по всій глибині, а також її перемішування, що зумовлює  вирівнювання температури і солоності. Вміст кисню при відсутності впливу антропогенних факторів у межах норми. Прозорість води Азовського моря дуже мала.

Період 2009-2012 років став початком чергового циклу підвищення солоності моря, в 2017 році солоність північної частини Азовського моря досягла своїх максимальних значень – в середньому 13,8‰.

З ростом солоності вод Азовського моря було відзначено зниження видового різноманіття прісноводно-солонуватих видів і збільшення кількості морських видів. Зміна умов проживання сприяла масовому розвитку чорноморських вселенців. Ареал і кількість синьо – зелених водоростей значно скоротилося. Вони практично випали з планктону, знизивши свою середньовегетаційну біомасу до мінімальних значень. Домінуючий комплекс фітопланктону був представлений, в основному, полігалобними видами діатомових і дінофітових водоростей. У 2017 році у морі не фіксувалося традиційне «цвітіння» води, що пов’язано з особливостями термічного режиму і з загальною гідрологічною ситуацією в Азовському морі. Вегетативний пік великої кількості мікроводоростей відзначався восени і був обумовлений масовим розвитком теплолюбних літніх видів і осінніх форм.

У 2017 році у зв’язку з підвищенням солоності моря видове різноманіття пелагічних безхребетних було представлено невеликою кількістю солоноватоводних видів. Сезонна динаміка видового домінування зберігалося. Навесні в планктоні переважали коловертки, влітку і восени, з прогрівання води – веслоногі ракоподібні з наупліальними і копеподітними стадіями. Влітку, з початком нересту донних безхребетних, в планктоні збільшувалася кількість меропланктону, який складався з дрібних пелагічних личинок двостулкових і черевоногих молюсків, вусоногих раків, поліхет. У групі тимчасових зоопланктонерів були відзначені личинки вищих ракоподібних (мізиди, краби), ікринки і личинки риб, повільноіснуючі нематоди. У 2017 році в планктоні північній частині Азовського моря практично були відсутні прісноводні види безхребетних.

У планктоні північній частині Азовського моря протягом теплого періоду року відзначали присутність гребневиків, в кінці травня – початку червня Mnemiopsis leidyi, в середині липня – Beroe ovate.

Підвищення солоності Азовського моря знайшло відображення у змінах якісного і кількісного складу зообентосу. Спостерігається вселення та розселення по всій акваторії видів, які раніше мешкали в більш солоних, південних ділянках моря. Біорізноманіття донних співтовариств північної частини Азовського моря збільшилось за рахунок вселенців і мігрантів з Чорного моря. Всі вони є еквівалентними аборигенних видів і за рахунок своєї пластичності можуть витісняти традиційні азовські види. Вселенці великі, розміри їх стулок значно перевищують розміри аборигенних видів молюсків. Їх живильна привабливість можлива тільки на першому році життя. Володіючи інтенсивним темпом зростання, вони вже на другому році життя стають недоступними для більшості видів риб, що харчуються молюсками, зокрема для найбільш масових – бичків.

У 2017 році біомаса донних безхребетних збільшувалося від весни до осені. Одним з основних факторів, що лімітують розвиток зообентосу є концентрація кисню в придонних горизонтах. Сприятливий кисневий режим, який відзначався у 2017 році сприяв розвитку зообентосу, особливо в літній період, коли відбувалося осідання на ґрунт і зростання молюсків. В північній частині Азовського моря формувалися біоценози, традиційні для цієї ділянки моря. Умови відгодівлі пелагічних і донних риб були сприятливі.

 

Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття,

формування національної екологічної мережі

 

Запорізька область відноситься до найбільш антропогеннозмінених регіонів. Не зважаючи на постійне збільшення площі природно -заповідного фонду (далі – ПЗФ), його частина в загальній площі території області не в повній мірі відповідає міжнародним стандартам та стратегії планування території.

Внаслідок надмірної розораності ґрунтів (понад 86 % території області), в області значно ускладнилися умови забезпечення територіальної єдності ділянок з природними ландшафтами, що ускладнює просторові процеси біологічного обміну на ценотичному та генетичному рівнях, притаманні живій природі. Потужний промисловий і сільськогосподарський потенціал, з одного боку, сприяв розвитку господарської діяльності в області, а з іншого – запустив процеси регресу і навіть деградації природних екосистем.

В зазначених умовах невідкладним завданням є відновлення екологічного балансу регіону.

Відновити екологічний баланс регіону можливо шляхом збереження цінних і типових компонентів ландшафтного та біологічного різноманіття, земель з малозміненими природними ландшафтами, головним чином, природних для нашого регіону степових екосистем, забезпечення необхідних умов для відновлення їх ключових компонентів, а також достатнім простором природних середовищ.

Збереження місць оселення та зростання видів тваринного і рослинного світу, шляхів міграції тварин і рослин має забезпечити поєднання територій та об'єктів природно - заповідного фонду у єдину територіальну схему – регіональну екологічну мережу (фрагмент національної екологічної мережі), яка інтегруватиметься в загальнодержавну та всеєвропейську Смарагдову мережу.

Збереження та невиснажливе використання біорізноманіття визнано одним з пріоритетів державної політики України в сфері природокористування, екологічної безпеки та охорони довкілля, невід'ємною умовою поліпшення його стану та екологічно збалансованого соціально - економічного розвитку.

Ключовим підходом до збереження біологічного різноманіття на всіх його рівнях (видовому, популяційному, ценотичному, генетичному) – є збереження різноманіття місць мешкання і життєздатних популяцій, що, в свою чергу, покладено в основу концепції екологічної мережі.

Основною метою створення екомережі є визначення складових територій, які поєднуються між собою в екологічні коридори та утворюють формування територіально єдиної системи природних територій, яка побудована для забезпечення можливості природних шляхів міграції та поширення видів рослин і тварин. При цьому, національна екологічна мережа має відповідати вимогам її функціонування у Всеєвропейській екологічній мережі та виконувати провідні функції щодо збереження біологічного різноманіття.

 

Динаміка збільшення площі природно-заповідного фонду

 

Показники	2014 р.	2015 р.	2016 р.	2017 р.	2018 р.
Кількість територій та об’єктів природно-заповідного фонду	337	342	345	347	347
Площа природно-заповідного фонду, тис. га	124,242	124,657	124,970	125,056	125,068
Площа природно-заповідного фонду, у % від загальної площі області	4,57	4,58	4,6	4,6	4,6

 

 

Повністю визначено та встановлено у натурі (на місцевості) межі           121 територію ПЗФ місцевого значення площею 10721,52 га, що становить              57,25 % від їх загальної площі, та 18 територій ПЗФ загальнодержавного значення площею 44 638,2 га, що становить 42,2 % від їх загальної площі.

Шість територій та об’єктів природно-заповідного фонду увійшли до складу Національного природного парку «Великий Луг» загальною площею   16 756 га, оголошеного в 2006 році.

Двадцять три території та об’єкти природно-заповідного фонду увійшли до складу Приазовського національного природного парку загальною площею 78126,92 га, створеного у 2010 році.

Екологічна мережа (екомережа) – єдина територіальна система, яка включає ділянки природних ландшафтів, що підлягають особливій охороні, території та об'єкти природно - заповідного фонду, курортні і лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні території та об'єкти інших типів, що визначаються законодавством України, і є частиною структурних територіальних елементів (далі - елементи) екологічної мережі - природних регіонів, природних коридорів, буферних зон.

Розбудова екомережі передбачає створення екологічних мереж не лише з метою підтримки екологічного балансу, але і рекреації, водоохоронних функцій, оптимізації структури сільськогосподарського землекористування, відновлення занедбаних, екологічно безперспективних земель і збільшення продуктивності природних ресурсів.

Екологічна мережа є комплексною, багатофункціональною природною системою, до основних функцій якої належить збереження біорізноманіття, стабілізація екологічної рівноваги, підвищення продуктивності ландшафтів, покращення стану довкілля, перехід до збалансованого розвитку регіону і формування належних природних умов комфортної життєдіяльності населення.

За станом на 01.01.2019 розроблено:

Регіональну схему екологічної мережі Запорізької області (затверджена рішенням обласної ради від 31.10.2016 № 3);

16 місцевих схем формування екологічної мережі.

Для завершення процесу, необхідно розробити 4 місцеві схеми по Веселівському, Великобілозерському, Михайлівському та Розівському районам.

Найпріоритетнішими для створення у межах Запорізької області є Придніпровський та Азово - Чорноморський екологічні міжнародні коридори.

Національний природний парк «Великий Луг» є ключовим ядром в Придніпровському екологічному коридорі, до складу якого також входять території природно - заповідного фонду загальнодержавного значення: «Великі та Малі кучугури»; «Крутосхили Каховського водосховища»; «Дніпровські пороги». 

Приазовський національний природний парк є ключовим ядром в Азово-Чорноморському коридорі, основними територіями якого є заказники: «Сивашик»; «Молочний лиман»; «Коса Федотова»; «Коса Обіточна»; «Заплава річки Берда».

Таким чином, Парк поєднав між собою ключові території екологічного коридору Херсонської та Донецької областей.

Регіональна екологічна мережа також передбачає подальший розвиток заповідної справи, особливо в природних та адміністративних районах, в яких недостатньо репрезентовані природні заповідні ландшафти. Регіональна екологічна мережа сприятиме збалансуванню структури землекористування, оптимізації ландшафтно - екологічної структури території, що в свою чергу створить сприятливу екологічну ситуацію та високий рівень комфортності природних просторових умов для проживання населення.

Реалізація концепції екомережі на регіональному рівні дозволить вирішити ряд важливих завдань щодо збереження біологічного різноманіття, підтримання динамічної рівноваги між природними та антропогенними ландшафтами в регіоні, узгодженості використання природно - ресурсного потенціалу. Важливим надбанням від впровадження концепції екомережі є можливість оптимізувати природно-ресурсний потенціал, насамперед, рекреаційний, туристичний та біоресурсний.

Для Запорізької області, яка лежить у степовій зоні, характерне безлісся. Природні ліси майже не збереглися – це, переважно, незначні масиви байрачних лісів, ліси в долинах річок, а також штучні лісові насадження.

Однак, цей ресурс можна охарактеризувати як «непродуктивний». З погляду екологічного значення всі ліси області можна віднести до «групи A», тобто вони виконують, насамперед, природоохоронну функцію. Штучні лісонасадження складаються з акації білої, ясеня звичайного, ясеня американського, береста звичайного і дрібнолистого, клена, гледичії, маслини. В підліску - жовта акація, бруслина, аморфа, скумпія, крушина, терен.

Головна роль у рослинному покрові області належить травам. У минулому територія області представляла собою безмежний цілинний степ з розкішною трав’яною рослинністю. Сьогодні ж степи регіону майже повністю розорані. Невеликі цілинні площі збереглися на заплавах і схилах річкових долин і балок у тих місцях, які непридатні для обробки сільським господарством і використовуються як пасовища.

Зону справжніх степів поділяють на дві підзони: різнотравно – типчаково - ковилових і типчаково - ковилових степів.

Північно- східна частина області розташована в різнотравно – типчаково - ковиловій підзоні. Для рослинного покриву характерні зімкнутість травостою, видове різноманіття бобових і різнотрав’я, наявність дернинних і кореневищних злаків у травостої перелогів і майже повна відсутність ефемерів. В місцях, де збереглася первинна рослинність, можна знайти злаки ковили пірчастої та волосистої, типчак, тонконіг, костер безостий, пирій повзучий і сизий та інші. Серед бобових – конюшина альпійська і гірська, люцерна серповидна і хмелевидна. З різнотрав’я – земляні горіхи, горицвіт весняний, півонія тонколиста, молочай, шалфей, астрагал пухнастоквітковий, подорожник, волошки.

Північно - західна частина області знаходиться в підзоні типчаково -ковилових степів. Тут травостій більш розріджений, значна кількість ефемерів. У рослинному покриві переважають дернові злаки – типчак, ковила пірчаста і волосиста, тонконіг лучний, пирій гребінчастий і костер прямий. Серед різнотрав’я поширені кермеки, ферула, ромашка, а серед ефемерів – тюльпани, рястка, гусяча цибулька та ін.

Крайній південний захід області – це так званий Молочно - Утлюцький півострів, який має рослинність, притаманну полино – типчаково - ковиловому і полино - типчаковому степу зони спустинених степів (дернинні злаки – типчак, ковила, пирій гребеневидний; мохи лишайники).

Смарагдові об’єкти – це такі території, на яких мешкають види рослин, мешкають або перебувають тимчасово види тварин та знаходяться оселища (біотопи), що охороняються Бернською конвенцією.

Територія національного природного парку «Великий Луг» з 2009 року входить до складу Смарагдової мережі. Рідкісні види рослин, тварин та оселищ, які знаходяться на території Парку, охороняються. Плавні Великого Лугу були створені ріками Конки та Дніпра, алювіальні відкладення та наноси сприяли появленню такого феномена як архіпелаг «Великі та Малі Кучугури».

Трансгресія водойм у післяльодовиковий період вплинула на створення урвищ і байраків з відповідним набором флори і фауни. Затоплення Великого Лугу призвело до зникнення біотопів і зміни біорізноманіття регіону.

Унікальною є вся територія Парку – водно - болотні угіддя архіпелагу «Великі та Малі Кучугури», заплави «Сім маяків», яким надано статус водно - болотних угідь міжнародного значення (Рамсарська конвенція), псамофітні та петрофітні степові, водні ділянки, печери, байрачні та заплавні ліси.

Найбільш важливі та цінні об’єкти для рослинного та тваринного світу на території Запорізької області, які не входять до складу ПЗФ України – Кушугумські, Балабинські та Біленько - Розумівські плавні.

Співробітниками заповідника було підготовлено клопотання відповідно до типової форми даних Emerald для розширення меж об’єкту кандидата Смарагдової мережі — Каховське водосховище (2016 р.).

Територія урочища Хортиця отримала перший міжнародний природоохоронний статус в складі об’єкта Смарагдової мережі UA0000106 «Каховське водосховище».

За списками Смарагдової мережі на території Приазовського НПП відмічено 112 видів рослин і тварин, які потребують особливої охорони.

Високий статус Приазовського НПП, як кандидата до Смарагдової мережі Європи, об'єкта ПЗФ України загальнодержавного значення з розташуванням на його території 2 ВБУ міжнародного значення, 23 об'єктів ПЗФ, великого біорізноманіття, значної кількості рідкісних природоохоронних видів флори і фауни (тільки червонокнижних видів - 169), унікальних природних середовищ потребує об'єднання зусиль з боку держави, адміністрації Парку, громадськості та волонтерського руху з метою збереження цього своєрідного і цінного природоохоронного об'єкту Приазов'я.

   

Земельні ресурси і ґрунти

 

За останні роки в області відбулися незначні зміни в складі земельних угідь.

 

Динаміка структури земельного фонду області*

Основні види земель та угідь	2015 рік
	Всього, га	% до загальної площі території
Загальна територія, у тому числі	2718290,0824	100
1. Сільськогосподарські угіддя, з них:	2241615,8459	82,5
- рілля	1903576,8601	70,0
- перелоги	-	-
- багаторічні насадження	38679,7785	1,4
- сіножаті і пасовища	299359,2073	11,0
2. Ліси і інші лісовкриті площі, з них:	119294,5314	4,4
вкритих лісовою рослинністю	110280,1181	4,1
3. Забудовані землі	95683,3974	3,5
4. Відкриті заболочені землі	7228,4431	0,3
5. Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (піски, яри, землі, зайняті зсувами, щебенем, галькою, голими скелями)	23196,4469	0,9
6. Інші землі	231271,4177	8,5
Усього земель (суша)	2543350,0369	93,6
Води (території, що покриті поверхневими водами)	174940,0455	6,4

* - дані наведені за станом на 01.01.2016, які надано Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області. У зв’язку з відсутністю фінансування робіт по виконанню спеціальних зйомок і обстежень земель на території Запорізької області з Державного бюджету України оновлення даних щодо структури земельного фонду області не здійснювалося.

 

Земельному фонду області притаманна певна двоїстість: з одного боку, в її ґрунтовому покриві переважають родючі чорноземні ґрунти, з другого – процеси деградації ґрунтів охоплюють практично всю її територію. В цьому важливу роль відіграють фактори, що пов’язані з використанням земель.

Використання деградованих та малородючих ґрунтів, безпідставно включених до складу орних земель завдають щорічно збитків оскільки виробничі витрати на них не компенсуються отриманими врожаями. Крім того, наносяться невиправні збитки екологічного характеру за рахунок змиву родючого шару ґрунту. Втрати від ерозії вимірюються десятками мільйонів гривень на рік, знищуються найродючіші шари ґрунту та його найважливіша складова – гумус.

В Запорізькій області по даних земельного обліку налічується          76,5141 тис. га земель сільськогосподарського призначення, що потребують консервації.

Надмірна розораність території погіршує екологічні умови та можливості саморегулювання агроландшафту, знижує активність ґрунтоутворюючих процесів та природної родючості ґрунтів, посилює їх ерозію. Відомо, що на швидкість ерозійних процесів впливають природні та антропогенні фактори.

Інтенсивність ерозії відмічається в залежності від рельєфу. В західній частині області переважають плоскі, слабко задерновані, майже безстічні рівнини (Михайлівський, Веселівський, Великобілозерський райони). Рельєф південних районів розчленований малими річками та балками. Саме тут поширена дефляція. Найбільші площі вона займає в Приазовському, Приморському, Якимівському та Мелітопольському районах. Найбільш розчленований рельєф в східних, північних та прилеглих до Дніпра районах. Зливи у поєднані з розчленованим рельєфом і дефляцією викликають тут найбільший прояв ерозії ґрунтів. Це свідчить, що сільське господарство Запорізької області розвивається в складних природно - кліматичних умовах.

За останні 35 років площа еродованих земель збільшилась на 25,2 %. На теперішній час водною ерозією охоплено 35,5 %, а вітровою - більш ніж 90 % площі сільськогосподарських угідь (в роки з пиловими бурями практично вся територія області піддається дії вітрової ерозії). Значно зменшився вміст гумусу в ґрунтах, спостерігається ущільнення орного шару, збільшуються площі засолених, солонцюватих, осолоділих та підтоплених земель. Щорічно з кожного гектара внаслідок ерозії втрачається 350 кг гумусу. Основні причини зменшення гумусу: посилення його мінералізації, втрати при змиві верхнього (найбільш гумусованого) горизонту, недостатня кількість внесення органічних добрив.

Найбільш піддані водній ерозії Гуляйпільський, Запорізький, Новомиколаївський, Більмацький, Кам’янсько-Дніпровський райони; вітровій – Веселівський та Михайлівський райони. Одночасно водній та вітровій ерозії найбільш піддані Приморський та Бердянський райони.

Основними чинниками антропогенного впливу на земельні ресурси області є сільське господарство, промисловість, енергетика, транспорт, гірничодобувна промисловість.

Природнокліматичні умови, а також нераціональне використання сільськогосподарських земель збільшує площу деградованих ґрунтів. Ерозія, засолення, осолонцювання, ущільнення, підтоплення, порушення, зсуви – всі ці види деградації земель характерні для області.

Незважаючи на те, що область знаходиться в зоні недостатнього зволоження, процеси підтоплення набули широкого розповсюдження і суттєво впливають на екологічний стан території та умови життєдіяльності людей. Підвищення рівня ґрунтових вод і, як наслідок, розвиток процесів підтоплення відбувається, головним чином, за рахунок надмірного техногенного навантаження, а природні фактори лише підсилюють цей вплив. В умовах плоского рельєфу і низької фільтраційної спроможності ґрунтів більша частина  опадів не встигає випаровуватись або просочуватись в більш глибокі шари ґрунту, а накопичується в його верхніх шарах, викликаючи підвищення рівня першого від поверхні водоносного горизонту.

У деяких випадках розвитку процесів підтоплення сприяє порушення правил планування та забудови території, що мають забезпечити своєчасний водовідвід. Через замулення, особливо на території населених пунктів, русла малих річок значно знизили свою дренуючу спроможність. Викликає також занепокоєння стан гідротехнічних споруд і гребель, водопропускних труб і мостів на автодорогах та ін.

Площа зрошуваних земель займає близько 240,7 тис. га. Більшість зрошувальних і дренажних систем в результаті реформування аграрного сектору економіки в більшості своїй передані на баланс сільськогосподарських підприємств та сільських громад, які через брак коштів у місцевих бюджетах та відсутність кваліфікованих кадрів не в змозі забезпечити виконання всіх технічних вимог до їх експлуатації.

З метою попередження небезпечного підняття рівнів ґрунтових вод, своєчасного виявлення та усунення причин розвитку процесів підтоплення та визначення ділянок, що потребують першочергового виконання робіт по захисту від підтоплення, вкрай необхідним є організація та постійне функціонування системи моніторингу рівня ґрунтових вод на урбанізованих територіях міст і селищ, що сприятиме ефективному використанню обмежених фінансових ресурсів. Через відсутність фінансування моніторинг не ведеться. Мережа режимно - спостережувальних свердловин на урбанізованих територіях практично відсутня.

Значної шкоди земельним ресурсам завдає металургійна промисловість, транспорт, енергетика. Також, значний вплив на забруднення ґрунтів здійснюють звалища промислових та побутових відходів. Недостатньо або повністю відсутні промислові потужності з переробки окремих видів відходів та їх утилізації. Актуальним залишається питання зберігання та знешкодження непридатних пестицидів та агрохімікатів.

 

Екзогенні геологічні процеси

 

В основному, екзогенні геологічні процеси (ЕГП) розвинені на узбережжях Азовського моря, Каховського та Дніпровського водосховищ. Поширення екзогенних геологічних процесів на території області не спостерігаються, але спостерігається їх періодична активізація на узбережжі Азовського моря.

Активні зсувні процеси на узбережжі Дніпровського водосховища поширені на ділянці берегового схилу між селами Круглик і Грушівка, також на цій ділянці спостерігаються активні процеси абразії, про що свідчать свіжі осипи ґрунту біля підніжжя схилу, а також повалені дерева. На узбережжі Каховського водосховища зсувні процеси активно розвивались в районах сіл Балки і Маячка, а також на ділянці спостереження Мамаєва гора. Швидкість протікання зсувних процесів у порівнянні з минулими роками знизилась, що, зокрема, зумовлено берегозахисними роботами, проведеними на різних ділянках узбережжя водосховища.

На ділянці І категорії – узбережжя Азовського моря, найбільш інтенсивно корінний береговий схил розмився в Обіточній затоці на ділянці довжиною                   31 км під дією активних процесів морської абразії. Ділянка починається від західної околиці села Степнівка-І і закінчується на західній межі Ботієвської зсувної ділянки ІІ категорії. Корінний береговий схил активно розмивається, за виключенням долини річки Домузла. На багатьох ділянках затоки проводяться берегозахисні та берегоукріплювальні роботи.

Швидкість абразії берегів Азовських кіс на окремих ділянках різна. Найбільш інтенсивно відмивалися східні і південно - східні береги кіс, так:

Федотова коса. Східний берег від села Степок на південь довжиною 4 км, довжина вимоїни за рік практично не збільшилась, подекуди, на момент обстеження, простежувалась акумуляція пляжних відкладів. В селі Степок місцевим населенням виконано будівництво берегоукріплювальної підпірної стінки та берегозахисних споруд, які сприяли збільшенню ширини пляжної смуги.

Обіточна коса. Протягом останніх років коса Обіточна, що на десятки кілометрів заходить в Азовське море, в результаті несприятливих кліматичних умов (особливо в осінньо - зимовий період) зазнає руйнації берегової лінії та вузьких ділянок коси.

Вирішення проблем, пов’язаних з активізацією ЕГП, укріплення берегів з метою запобігання подальшої ескалації екологічного лиха, подолання наслідків небезпечної екологічної ситуації, вирішення проблем захисту і збереження цінних природно - лікувальних ресурсів та рекреаційного потенціалу регіону можливе тільки за умови комплексного підходу на державному рівні з залученням можливостей місцевого рівня.

 

Відходи

 

Запорізька область відноситься до регіонів, де зосереджена значна кількість підприємств важкої промисловості: 45 % від загальної кількості виробленої продукції в області займає продукція металургії та оброблення металу, 20 % – виробництво та розподілення електроенергії, газу, тепла, води.

Виробнича діяльність підприємств пов’язана з утворенням відходів                    I–IV класів небезпеки. Так, Запорізька область замикає п’ятірку регіонів з найбільшим показником утворення відходів.

 

Утворення та поводження з відходами за окремими регіонами 

тис. т

	Запорізька		Дніпропетровська		Донецька		Кіровоградська		Полтавська		Україна
	Утворено	Утилізовано	Утворено	Утилізовано	Утворено	Утилізовано	Утворено	Утилізовано	Утворено	Утилізовано	Утворено	Утилізовано
2013 р.	4 594,9	1 338,6	300 581,8	102 195,5	53 295,2	10 993,7	38 934,9	18 292,1	5 898,9	4 365,2	448 117,6	147 177,9
у т.ч. відходи І-ІІІ класів небезпеки	19,8	10,3	77,4	44,2	113,6	87,7	8,0	5,7	130,9	61,3	919,1	439,0
2014 р.	5 155,6	1 623,0	259 353,9	83 937,3	17 982,4	3 142,9	39 748,6	11 335,7	5 013,7	3 441,5	355 000,4	109 280,1
у т.ч. відходи І-ІІІ класів небезпеки	16,6	6,6	59,1	40,4	121,9	95,1	5,3	1,1	78,7	8,5	739,7	327,1
2015 р.	5 463,3	2 623,1	227 076,8	71 495,7	16 877,5	2 715,2	33 344,7	8 591,0	4 431,7	3 063,2	312 267,6	92 463,7
у т.ч. відходи І-ІІІ класів небезпеки	19,0	7,6	54,3	52,4	119,3	92,3	6,5	1,0	52,5	3,4	587,3	314,5
2016 р.	5 040,8	2 887,8	205 850,1	66 745,7	20 205,7	3 758,0	34 408,1	3 049,9	5 421,2	3 615,3	295 870,1	84 630,3
у т.ч. відходи І-ІІІ класів небезпеки	16,0	8,4	51,8	44,5	146,2	115,2	6,0	1,2	51,4	4,8	621,0	337,9
2017 р.	5 129,4	2 705,5	243 114,7	83 802,1	22 434,6	5 395,5	37 623,3	1 471,4	35 121,8	2 780,4	366 054,0	100 056,3
у т.ч. відходи І-ІІІ класів небезпеки	17,5	9,6	53,3	39,8	171,0	124,7	6,2	1,5	75,5	19,4	605,3	305,5

Масштабність ресурсного використання і енергетично-сировинної спеціалізації економіки регіону в цілому сприяють значному утворенню і накопиченню відходів виробництва і споживання.

Найбільшу частку утворення відходів І–ІV класів небезпеки за категоріями матеріалів у 2017 році складають:

осад промислових стоків – 606,8 тис. т;

відходи чорних металів – 44,2 тис. т;

відходи тваринного походження та змішані харчові відходи – 47,4 тис. т;

відходи рослинного походження – 92,3 тис. т;

побутові та побідні відходи – 303,0 тис. т;

мінеральні відходи будівництва та знесення об’єктів, у т.ч. змішані будівельні відходи – 264,3 тис. т;

інші мінеральні відходи – 643,3 тис. т;

відходи згорання – 2963,4 тис. т.

Утилізовано 2705,5 тис. т відходів та видалено у спеціально відведені місця чи об’єкти - 1946,6 тис. т відходів.

 

Основні показники поводження з відходами І–ІV класів небезпеки

тис. т.

 

Показники	Роки
	2013	2014	2015	2016	2017
Утворилося	4594,9	5155,6	5463,3	5040,8	5129,8
у тому числі: відходи І-ІІІ класів небезпеки	19,8	16,6	19,0	16,0	17,5
Спалено	79,2	91,6	116,1	79,2	57,2
Утилізовано	1338,6	1623,0	2623,1	2887,8	2705,5
Видалено у спеціально відведені місця чи об’єкти	2137,9	2035,0	1941,9	1790,9	1946,6
Загальний обсяг відходів, накопичених протягом експлуатації, у спеціально відведених місцях чи об’єктах (місця видалення відходів) на кінець звітного року	157910,2	156351,9	160034,8	162288,7	165347,9

 

         З року в рік спостерігається стійка тенденція до збільшення питомої ваги використаних, знешкоджених та утилізованих відходів від загального обсягу утворених, так у 2015 році цей показник склав 50 %, у 2016 р. – 58,86 %, а у 2017 р. – 59,4 %. Це обумовлено збільшенням відсотку відходів, які використовуються як вторинні матеріали.

На сьогодні в області особливо гостро постає проблема поводження з твердими побутовими відходами, виникнення і ліквідації несанкціонованих звалищ відходів.

Роботу з підтримання санітарного стану території, організації збору побутових відходів, виявлення та ліквідації стихійних звалищ проводять комунальні та приватні підприємства, сільські та селищні ради із залученням суб’єктів підприємницької діяльності, що провадять господарську діяльність на підпорядкованій території.

 

Кількість місць видалення відходів на 01.01.2019

№ з/п	Назва одиниці адміністративно-територіального устрою регіону (район)	Місця видалення відходів
		не паспортизовані	паспортизовані
1	м. Запоріжжя	-	16
2	м. Бердянськ	1	4
3	м. Мелітополь	-	3
4	м. Енергодар	-	9
5	м. Токмак	1	1
6	Бердянський район	-	10
7	Більмацький район	15	-
8	Василівський район	-	3
9	Великобілозерський район	1	-
10	Веселівський район	1	-
11	Вільнянський район	-	1
12	Гуляйпільський район	-	1
13	Запорізький район	-	5
14	Кам’янсько-Дніпровський район	1	-
15	Мелітопольський район	-	-
16	Михайлівський район	1	-
17	Новомиколаївський район	13	-
18	Оріхівський район	3	-
19	Пологівський район	-	23
20	Приазовський район	6	1
21	Приморський район	1	16
22	Розівський район	1	-
23	Токмацький район	1	-
24	Чернігівський район	15	1
25	Якимівський район	-	4
	Усього	61	98

Важливим в області залишається питання безпечного поводження з непридатними пестицидами (далі - НП), які не можна використовувати за прямим призначенням внаслідок втрати корисних властивостей, закінчення терміну придатності, заборони до застосування, втратою паспортних даних, маркування (етикетки) чи неконтрольованого змішування. Останніми роками декілька разів змінювалися власники НП. Це призвело до виникнення великої кількості безхазяйних НП.

Однією з причин цього є те, що при проведенні реформування колективних сільськогосподарських підприємств органами місцевого самоврядування недостатньо приділялось уваги питанню поводження з НП, що призвело до втрати їх власника, особливо при розпаюванні господарств і зміні власності на землю, що ускладнює процедуру поводження з безхазяйними небезпечними відходами.

За результатами інвентаризації загальна кількість ХЗЗР у Запорізькій області на 01.01.2019 становить 252,5064 тон.

 

Поводження з непридатними пестицидами

Назва району	Кількість, тон	Кількість складів	Стан складських приміщень (одиниць)
			Добрий	Задовільний	Незадовільний
м. Запоріжжя	-	-	-	-	-
м. Бердянськ	-	-	-	-	-
м. Мелітополь	-	-	-	-	-
м. Енергодар	-	-	-	-	-
м. Токмак	-	-	-	-	-
Бердянський район	10,652	3	-	1	2
Більмацький район	-	-	-	-	-
Василівський район	1,430	1	-	-	1
Великобілозерський район	33,76	3	-	-	3
Веселівський район	2,8	2	-	-	2
Вільнянський район	2,8	2	-	-	2
Гуляйпільський район	7,0564	2	-	2	-
Запорізький район	-	-	-	-	-
Камянсько-Дніпровський район	5,0	1	-	-	1
Мелітопольський район	3,235	4	-	2	2
Михайлівський район	0,5	1	-	-	1
Новомиколаївський район	-	-	-	-	-
Оріхівський район	-	-	-	-	-
Пологівський район	150,415	7	-	3	4
Приазовський район	14,3	10	-	6	4
Приморський район	16,992	8	-	-	8
Розівський район	-	-	-	-	-
Токмацький район	-	-	-	-	-
Чернігівський район	1,210	1	-	-	1
Якимівський район	2,356	3	-	-	3
ВСЬОГО	252,5064	48	-	14	34

 

 

 

Висновки

 

Основною екологічною проблемою регіону залишається забруднення поверхневих водних об’єктів неочищеними і недостатньо очищеними зворотними водами підприємств металургійного комплексу та житлово-комунальної галузі.

З метою покращення екологічного стану водних об’єктів необхідно виконати заходи, спрямовані на припинення скиду в природні водні об’єкти неочищених і недостатньо очищених стічних вод від підприємств-забруднювачів, здійснити реконструкцію існуючих та будівництво нових каналізаційних мереж та очисних споруд населених пунктів, впровадити на підприємствах заходи з раціонального використання водних ресурсів, а саме: розширення та реконструкцію оборотних систем виробничого водопостачання, а також систем послідовного і повторного використання води.

Для відродження та підтримання сприятливого гідрологічного стану річок необхідно здійснити розчистку русел малих річок, розробити проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг та винести їх в натуру.

Розгалужена структура промислових виробництв, що потребує значних затрат енергії та природних ресурсів, в комплексі з застарілим обладнанням, яке, в більшості випадків, не підлягає модернізації, є основною причиною значних обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря для Запорізької області. Повітряохоронні заходи, що проводяться підприємствами-забруднювачами, мають локальний характер і не дозволяють досягти прийнятного екологічного ефекту, достатнього для поліпшення якості повітря області. У зв’язку з цим, для регіону життєво необхідною є модернізація промисловості, а саме металургії та енергетики. Також необхідно створювати та розширювати існуючу мережу підприємств з виробництва відновлювальних джерел енергії.

Враховуючи наявність в області великих обсягів накопичених відходів, відсутність потужностей для їх знешкодження чи утилізації, а також місць для їх видалення, основними пріоритетами в сфері поводження з відходами в області є скорочення обсягів розміщених відходів, забезпечення екологічно безпечного поводження з ними та своєчасне виявлення негативних наслідків накопичення відходів.

Основними напрямками діяльності у сфері поводження з відходами мають бути:

запобігання та мінімізація утворення відходів шляхом удосконалення діючих та впровадження сучасних технологій і обладнання;

повернення промислових відходів у виробництво з метою вилучення цінних компонентів;

використання промислових відходів як вторинної сировини;

впровадження сучасних природоохоронних заходів на полігонах промислових відходів;

обмеження утворення відходів шляхом реструктуризації виробництва;

регенерація, впровадження маловідходних технологій та процесів замкнутого циклу;

реабілітація територій, забруднених відходами.

Основними напрямками діяльності у сфері поводження з побутовими відходами мають бути:

будівництво нових комплексів або реконструкція діючих об’єктів поводження з ТПВ відповідно норм екологічної безпеки;

зменшення кількості несанкціонованих сміттєзвалищ шляхом проектування та будівництва об’єктів поводження з ТПВ;

зменшення кількості накопичення побутових відходів шляхом будівництва сортувальних ліній та комплексів по їх переробці;

розвиток та формування системи збирання, заготівлі та переробки відходів як вторинної сировини;

впровадження сучасних екологічно чистих технологій переробки відходів, у тому числі переробки з отриманням енергії;

реабілітація забруднених територій від несанкціонованого розміщення відходів;

створення умов для залучення інвестицій у сферу поводження з відходами.

Збереження цінних і типових компонентів ландшафтного та біологічного різноманіття шляхом їх заповідання дає змогу відновити екологічний баланс регіону, а саме природні ландшафти, головним чином, природних для нашого регіону степових екосистем, забезпечення необхідних умов для відновлення їх ключових компонентів, а також достатнім простором природних середовищ.

Збереження місць оселення та зростання видів тваринного і рослинного світу, шляхів міграції тварин і рослин має забезпечити поєднання територій та об'єктів природно - заповідного фонду у єдину територіальну схему – регіональну екологічну мережу (фрагмент національної екологічної мережі), яка інтегруватиметься в загальнодержавну та всеєвропейську Смарагдову мережу.

Екологічні проблеми зачіпають життєві інтереси кожного громадянина, і їхнє розв’язання неможливе без активної участі широких верств населення області та неурядових організацій. Тому, розширення участі громадськості у виробленні і прийнятті рішень у сфері охорони довкілля, використання природних ресурсів та екологічної безпеки та якісне поліпшення взаємодії з громадськістю і надалі повинно залишається одним з найважливіших пріоритетів в Запорізькій області.

Визначення напрямів та конкретизацію заходів щодо створення системи екологічної безпеки області слід реалізувати, керуючись так званим екоетичним ідеалом – благо живих істот та екосистем може бути досягнуте одночасно з (частково контрольованим) задоволенням людських потреб, а отже, реалізація запропонованих заходів сприятиме досягненню покращеного довкілля та, відповідно, здоров’я українських громадян, їх добробуту та добробуту регіону в цілому.