У рамках історико-краєзнавчого проекту «Місця пам’яті Української революції 1917-1921 років» у сел. Чернігівка відкрито меморіальну дошку видатному діячу національного руху початку XX ст., публіцисту та видавцю, нашому земляку Юрію Пилиповичу Тищенку (1880 – 1953). Ініціатором цієї події став відомий історик, краєзнавець та меценат Микола Єременко. Вшанувати легендарного революціонера прийшли представники влади, ветерани АТО та молодь.
До учасників церемонії звернувся заступник директора Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації Олександр Зубченко: «Завдяки титанічній праці наших дослідників із небуття повертається багато забутих та заборонених імен. Кожне із них символізує цілу епоху у боротьбі за свободу та незалежність України». До присутніх також звернулися та згадали віхи життя видатного земляка головний спеціаліст Державної служби України у справах ветеранів та учасників АТО Тимур Книш, голова Чернігівської громади Віталій Манич, голова райдержадміністрацій Богдан Сушко.
Юрій Тищенко прожив бурхливе життя, змінивши кілька псевдонімів та криптонімів - С. Ю., Ю. А., Ю. Т-ко, Юрій Азовський, Галайда, Федір Гарах, Атанасій Дюльгеров, О. Кадило, Павло Лаврів (Лавров), Юр. Салтичинський тощо.
Він народився у с. Салтичія колишнього Бердянського повіту в селянській родині, а після закінчення школи та учительської семінарії перебрався до Кривбасу. У грудні 1905 року під час збройного повстання на Катеринославській залізниці вступив до загону робітничої самооборони, бився з царськими військами, був заарештований, а в липні 1907 р. втік із зали суду. Під час перебування у Львові розпочалося його знайомство з Володимиром Винниченком, а невдовзі – робота під чужим ім’ям у Києві особистим секретарем Михайла Грушевського.
У цей період Тищенко вступає до Української соціал-демократичної робочої партії, активно займається видавничою справою, розбудовує українські книгарні у Києві, Харкові та Катеринославі, пише багато дитячих та науково-популярних книжок, друкується на шпальтах газет «Село», «Рада», «Рідний край», «Українська хата», «Молода Україна».
Під загрозою арешту на короткий час митець змушений виїхати до США, а з початком Першої світової війни нелегально повертається до Російської імперії. У січні 1916 р. його знову заарештовують, але на суді виправдовують та відправляють на фронт.
Після створення Центральної Ради Юрій Тищенко став головою прес-служби та редактором «Вісника Генерального Секретаріату». Після приходу до влади Павла Скоропадського журналіста відправили до Австро-Угорщини – друкувати українські підручники. На жаль, 300-тисячний наклад навчальної літератури, видрукуваний у Відні, так і не потрапив на Батьківщину.
В еміграції наш земляк не покинув української справи, мандруючи Європою, започатковував нові проекти, співпрацював з журналами «Доба» та «Нова Україна». У 1927-1939 роках він жив у Чехословаччині, де відкрив власну книгарню та підтримував патріотів Карпатської України. За часів нацистської окупації Праги Тищенко переховував кілька єврейських родин, а з наближенням Червоної Армії перебрався до Західної Німеччини, а потім - до США.
Останні роки життя Юрій Пилипович прожив у Нью-Йорку, співпрацював з газетою «Свобода», редагував «Літературно-науковий збірник», був обраний членом-кореспондентом Української Вільної Академії Наук.
Учасники церемонії вшанували пам’ять полеглих борців за незалежність України хвилиною мовчання та покладанням квітів.
Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю