Виступ Президента на 13-й нараді керівників закордонних дипломатичних установ України

Робота на мирному треку ніколи не припиняється. Власне, уже в перші дні нового політичного сезону у мене відбулися дві телефонні розмови з Федеральним канцлером Ангелою Меркель. Безумовно, ми обговорили подальші кроки щодо активізації мирного процесу з імплементації Мінських домовленостей, включно у Нормандському форматі, та перспективи розгортання – це наше ключове завдання - миротворчої місії з мандатом Радбезу ООН на окупованому Донбасі. Це поки що єдиний шлях для створення безпекової складової Мінських домовленостей.

І більше того, думаю, що в цьому колі можу сказати - цієї осені, на початку листопада Канцлер Німеччини Ангела Меркель здійснить візит в Україну. Це є дуже яскраве свідчення особливої уваги наших німецьких партнерів, Берліну до розвитку взаємовигідного  партнерства з Києвом.

Думаю, що Андрій Ярославович може це підтвердити. Андрію, прокоментуй коротко, якщо можна, перспективи нашої співпраці з Німеччиною.

Посол України в ФРН Андрій Мельник:

Дякую, Петре Олексійовичу, за надане слово. Справді, Федеральний канцлер планує приїхати до Києва. Це буде найкращий вияв не лише солідарності, але і практичної підтримки. Німеччина є найбільшим двостороннім донором України в плані технічної допомоги – понад 0,5 млрд євро. Більша частка цих коштів поступила саме після Майдану, починаючи з 2014 року. Таким чином, економічна складова теж матиме важливе значення. Інвестиції з Німеччини зростають – товарообіг складає понад 8 млрд доларів станом на сьогодні. Тобто, ми вже подолали докризовий рівень. І кожна з інвестицій: 3 млн - це один завод в Чернівцях, кілька мільйонів – завод на Франківщині. Тобто, інвестиції, які йдуть з Німеччини, насправді інвестиції, які йдуть у виробництво і створення робочих місць…

Президент: 

Жодна німецька машина, яка сходить з конвеєру Німеччини не виробляється без українських комплектуючих. Жодна.

Посол України в ФРН Андрій Мельник: 

Таким чином, візит справді знаковий. Символічний і не лише в контексті Мінського процесу, не лише в контексті пошуку миру на Донбасі. Але так само в контексті двосторонньому. Для того, щоб Канцлер побачила, що країна, яка за чотири роки справді піднялася з колін. Економіка зростає і від цього зростання так само виграють і німецькі товаровиробники. І це теж певний важливий елемент того, що ті дії і та солідарність, яка відчувається в Берліні та Європі, у західному світі вони не даремні і допомагають справді стати міцнішими.

Президент: 

Дуже дякую і ще раз хотів нагадати про мою ініціативу, коли кожна європейська країна може взяти шефство над окремим містом, селом та селищем на Донбасі. Це теж буде яскравим символом гуманітарної допомоги в частині відновлення територіальної цілісності Донбасу. Бо дуже важливо, коли українці, які зараз опинилися на окупованій території і мають жахливу гуманітарну катастрофу, будуть бачити, що під українськими прапорами, одразу ж за лінією зіткнення будуються дороги, школи, дитячі садки. Створюються нові робочі місця. Як казав Андрій, на докризову потужність вийшли промислові виробництва, зростає рівень соціального захисту. Це значно допоможе нам долати російську пропаганду.

Друге. Брутально порушивши Будапештський меморандум, Росія своїми діями не лише розтоптала фундаментальні принципи міжнародного права, а й підірвала основи режиму нерозповсюдження. Зараз критично важливо, що в той час, коли наші військові тримають східний фронт, дипломати паралельно мають диверсифікувати гарантії національної безпеки України. Сьогодні всі вимушені визнати неефективність Будапештського меморандуму, але ми маємо боротися за відновлення міжнародного права.

Ми вкотре переконалися, що реальною гарантією нашої незалежності, гарантією української державності є повноцінна реалізація нашого європейського та євроатлантичного вибору. Я пишаюся, що всі ми не змарнували цей час, ці останні чотири роки і досягли істотного прогресу на шляху повернення до спільного європейського дому – туди, куди ми історично, ментально і цивілізаційно по праву належимо.

Третє. Доля політичних бранців, які досі утримуються у російських тюрмах, так само як і заручники, які утримуються на окупованих територіях, так само як політичні в’язні в Криму, є болісним нагадуванням того, наскільки глибоке провалля між «русскім міром» та тією Європою, до якої ми прагнемо. Саме життя підказує нам правильний шлях.

І дуже важливо, що в критичних умовах цих чотирьох років, українці не втратили тверду надію, підтримку і переконання у європейському векторі розвиту нашої держави. Країна не є більш розколотою. І європейський вибір об’єднує Україну. Щоб ні в кого не було спокуси звести Україну на манівці, уже восени, коли ми з вами будемо відзначати першу річницю вступу в дію, набуття чинності Угоди про асоціацію, ще раз хочу наголосити, що я ініціюю внесення змін до Конституції України, які заякорять європейський та євроатлантичний вибір нашої держави.

Насправді такий крок відкриває нові перспективи не лише для України. Наголошую, це перспективи і для всієї Європи. Адже йдеться про перетворення найбільшої європейської держави на простір нового європейського зростання. Крім того, це відкриває принципово нові перспективи для європейського інтеграційного проекту. Хочу звернути вашу увагу на те, що перед Днем Незалежності із вуст наших американських партнерів і з вуст Федерального канцлера Німеччини було чітко наголошено на тому, що двері і в ЄС, і в НАТО для України відкриті. Навіть були названі певні часові межі.

Переконаний, що в Брюсселі та інших європейських столицях разом із розумінням необхідності стратегії щодо Росії уже скоро прийде усвідомлення, що така стратегія буде завершеною і успішною лише тоді, коли одним з ключових її параметрів стане повноправне членство України в ЄС.

Але хотів би застерегти – Європа починається не там, де зараз пролягає кордон Європейського Союзу. Європа починається там, де поважаються європейські цінності, дотримуються права людини, існують нормальні стандарти життя. І це вже наше з вами домашнє завдання. За нас його, наголошую, ніхто не зробить.

Четверте. Економічна дипломатія. В умовах дії режиму вільної торгівлі з ЄС та здійснюваних нами реформ, в Україні відкриваються зараз принципово нові можливості для інвесторів. Україна не тільки піднімається сходинка за сходинкою в рейтингу Doing business щодо інвестиційного клімату. Україна не тільки робить потужні кроки, починаючи від боротьби з корупцією, включно з останнім рішенням про створення Антикорупційного суду і завершуючи дерегуляцією. Децентралізація відкриває абсолютно нові можливості для інвесторів – нічого більше не треба погоджувати в Києві.

Отже, це нові можливості для створення нових робочих місць і покращення добробуту українців. Вчора я був в Миколаєві, де відкрилася інвестиція в один млрд гривень по переробці сільськогосподарської продукції, 60% з якої будуть спрямовані на експорт в 38 країн – від Коста-Ріки до Японії. І дуже важливо, що фактично за чотири роки експортні потужності цього виробництва зросли в чотири рази, оплата податків – в п’ять разів, а валютні надходження - в 6 разів. От така математика. Що мене попросив власник-інвестор? Звати його Сергій. Він створив Sandora, продав його Pepsi co, залучив чи 700, чи 800 млн доларів інвестицій в Україну. А гроші зараз вкладає в створення нових робочих місць, нового виробництва. Він попросив: Петро Олексійович, наполегливо працюйте над ствоернням зон вільної торгівлі. Мені вони потрібні з Великою Британією, Японією та іншими країнами, так само як і безвіз, який мені потрібен з Кореєю… Слухайте, абсолютно чіткі завдання ставить інвестор з далекого села в Миколаївській області. Це приємно.

Про безвіз ми ще поговоримо, а зростання інтересу до створення зон вільної торгівлі з Україною сигналізує – все більш комфортно бізнес почуває себе в нашій країні. Бо він має полегшений доступ на ринки. Суттєве пожвавлення торгівлі з ЄС з 32% до 43% є яскравим тому підтвердженням. Про США я вже не говорю, бо ми маємо понад 60% зростання, – це лише підтверджує правильність визначеної нами стратегії модернізації української економіки.

І США, і ЄС – наші ключові партнери. Тому не можна не помітити напруженість у торгівельних відносинах між ними, яка, безумовно, має глобальний вимір та впливає, безперечно, на економіку України. І тут ми маємо бути на сторожі економічних інтересів нашої держави. Захищати її.

Ми маємо продовжувати роботу з максимальної диверсифікації наших економічних зв’язків. Адже, розв’язавши проти України торговельну війну, економічну війну Росія була твердо переконана, що вона задушити нашу економіку, бо розраховувала на нашу критичну залежність від свого ринку.

Знову буду посилатись на вчорашню поїздку. Я відвідав підприємство «Зоря-Машпроект». Перлину українського машинобудівного комплексу. Є одна особливість – більше 90% збуту відбувалося в Російську Федерацію. Основним покупцем був Газпром і Рособоронекспорт. По Рособоронекспорту зрозуміло, але Газпром становив більше 60%. В один день були скасовані існуючі контракти. І 12 тис. працівників в Миколаєві за розрахунками країни-агресора мали бути негайно звільнені. Що зробили ми? Знайшли виходи на ринки Південно-східної Азії, переорієнтували український паливно-енергетичний комплекс на купівлю продукції вітчизняного виробництва. І на сьогоднішній день ми маємо працююче підприємство із завантаженням більше як 85%. Це було непросто, але вихід на ринок кожної країни супроводжувався державною підтримкою.

І в Кремлі, ще раз наголошую, прорахувалися. Ми вистояли. І сьогодні, як ніколи раніше, ми з вами є незалежними – як політично, так і економічно від впливу і тиску Росії. Вже немає газового вентиля, більше тисячі днів Україна на сьогоднішній день живе без російського газу. Дякуючи нашим спільним зусиллям 4,6 млрд доларів отримали, рішення Стокгольмського арбітражу, яке має виконати Газпром і Росія.

Ми продовжуємо нитку за ниткою рвати павутиння, яким російський царизм, а пізніше червоний більшовизм довгі століття методично обплутував волелюбну нашу українську душу. Щиро сподіваюсь, що з Божою волею обітнемо ще одну таку нитку з отриманням автокефалії для Української помісної православної церкви. Скажіть чесно, ще рік тому в це ніхто не вірив, що це може відбутися так швидко. Це теж була моя робота, робота дипломатів. Щире прагнення українців і єдність церковних ієрархів. Робота і потужне голосування української Верховної Ради на підтримку звернення Президента, великої кількості обласних рад. Десь хтось сприймає як диво. Десь хтось сприймає як Божу волю, але ми маємо молитися і боротися за те, щоб це відбулося. І в кожній країні перебування можемо знайти механізми, які можуть вплинути на прискорення Томосу.

П’яте. За останні роки ми досягли відчутних результатів і у справі притягнення Росії до міжнародно-правової відповідальності. Завдяки вивіреним заходам практично всі впливові міжнародні організації і альянси зафіксували акт агресії Росії проти України.

Статус держави-агресора за Росією закріплено і в українському законодавстві. Я наполягаю на якнайскорішому створенні координаційного органу з формування консолідованої претензії України до Росії для відшкодування завданих збитків, як це передбачено в моєму законі, який Верховна Рада прийняла. Називається він «Закон про деокупацію Донбасу». І конкретні практичні результати його реалізації ви мали можливість побачити під час відвідання в неділю, позавчора Донбасу. І новий командувач операції Об’єднаних сил генерал Наєв…Сподобався? Правда класний він? Я впевнений в тому, що це нове обличчя нових українських генералів.

Нарешті, сьогодні ми підійшли достатньо підготовленими і юридично захищеними до наступного кроку – припинення дії Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Російською Федерацією, який з вини Москви вже давно став анахронізмом.

Уже найближчим часом очікую від Міністерства закордонних справ України необхідний пакет документів для початку реалізації цього процесу.  

Рівно, як очікую й пропозицій щодо забезпечення наших інтересів у акваторії Азовського моря.

Я не збираюся з цим миритися. І твердо переконаний - ситуація, яка складається  зараз є категорично неприйнятною. Доручив підготувати відповідне засідання Ради Національної безпеки і оборони з цього приводу. І прошу Міністерство закордонних справ внести якнайскоріше свої пропозиції.

Протиправні та підступні дії Москви в цьому регіоні не повинні і не будуть залишатися безкарними і тим більше, без відповідної міжнародної реакції. І тут мені потрібна ваша допомога.

Ті завдання, які ще кілька років тому виглядали як мрії, сьогодні завдяки нашій наполегливій праці стали історією успіху Української держави. І тут ваша діяльність заслуговує найвищої оцінки.

Однак, це зовсім не привід спочивати на лаврах. Треба пам’ятати, що ми живемо у досить прагматичний час.  І не може бути успішною та держава, яка покладається виключно на зовнішню допомогу. Тим більше, що процеси, які останнім часом відбуваються у світі, змушують нас дедалі більше уваги приділяти мобілізації власних сил.

Світ не є статичним. Він має здатність дуже швидко змінюватися – чи то за результатами виборів, чи внаслідок інших внутрішніх або зовнішньополітичних подій.

Зрештою у нас немає гарантій, що окрім "Північного потоку-2" Москва не видумає ще якогось троянського коня для чергових атак на євроатлантичну солідарність і єдність.

Наголошую, ми ніколи не носили рожевих окулярів, ніколи не очікували манни небесної і не маємо наміру цього робити в майбутньому.

За останні роки ми навчилися бути зовнішньополітичними прагматиками і знаходити оптимальний для нас варіант продовження гри навіть у найскладніших партіях.

У цій грі наш посол в Угорщині, мабуть, уже стала гросмейстером. На жаль, Будапешт намагається створити паралельну реальність у відносинах з Україною.

І ми, і угорці захищаємо мову. Хочу наголосити, що ми це робимо на своїй землі і чітко робимо це за міжнародними стандартами, прагнучи дати абсолютно рівні можливості всім національностям в Україні. Любове Василівно, я вважаю українську позицію достатньо обґрунтованою, Ви маєте підтримку Президента, щоб і надалі тримати цю позицію на угорському напрямку.

Посол України в Угорщині Любов Непоп:

Дякую, пане Президенте. Дякую за цю позицію, за підтримку.

Ми як українська сторона, дійсно постійно демонстрували і демонструємо готовність до конструктивного діалогу з Угорщиною, який має базуватися на захисті наших національних інтересів, на конструктиві з боку наших партнерів, а також на розумінні того, що обраний українським народом курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію жодним чином не може бути предметом для торгу.

Дуже важливо, що ми протягом останнього періоду почали приділяти увагу системній роботі з розвитку підтримки наших регіонів, в тому числі Закарпатської області. Що ми вживаємо усіх заходів для протидії усім спробам дестабілізували безпекову ситуацію, дестабілізувати міжетнічний мир, зашкодити розвитку угорської, ромської чи іншої меншини.

Дуже позитивним було б якби ми на загальному рівні опрацювали механізм залучення допомоги - фінансової, економічної з боку наших партнерів. Це б зробило її більш ефективною і більш прозорою для наших партнерів і для наших регіонів.

Хочу вас запевнити, що ми й надалі відстоюватиме цю позицію – позицію, яка полягає в готовності України до конструктиву, який має базуватися на взаємній повазі, яка неможлива без поваги до національних інтересів України.

Президент: 

Я думаю, що це слушне питання, яке було підняте, щодо суттєвого покращення координації міжнародної допомоги, в тому числі і технічної допомоги. І я просив, щоб ви разом з Першим Віце-Прем‘єр-міністром, міністром економічного розвитку паном Кубівим, разом із Міністром закордонних справ паном Клімкіним спільно розробили ті зміни, які б дозволила нам покращити координацію цієї допомоги. Вона має працювати на український народ незалежно від національності, вона має працювати на українську державу, на користь і стабільність. Тому, думаю буде дуже важливим, якби і механізми реєстрації і координації ми зробили прозорими, відкритими і ефективними.

При цьому я  розумію, що Угорщина є дуже особливим випадком. Однак, саме цей випадок яскраво засвідчує, наскільки важливими є дружні, надійні відносини з сусідами. І ми не можемо собі дозволити розкидатися друзями. Але водночас ми не маємо права поступатися національними інтересами України.

Сподіваюся, це розуміють і наші сусіди.

До речі, днями Президент Молдови заявив про те, що він готовий до діалогу. Зі свого боку, я те ж хочу заявити, що я завжди підтримував таку можливість.

Ми маємо дуже плідні відносини на міжурядовому рівні. Про це дуже добре відомо Президенту Молдови. Як і про очікування Президента Порошенка, офіційного Києва на абсолютно чітку підтримку територіальної цілісності нашої держави, включно з Кримом. Чекаємо відповідної твердої позиції від наших сусідів.

Попри непростий діалог з Варшавою, Польща є і залишатиметься нашим надійним другом. Зрозуміло, що штучне нагнітання градусу, яке сіє гіркі зерна непорозуміння в традиційно дружні відносини між нашими державами, не має ніяких перспектив.

Польща залишається нашим другом. Польща залишається нашим адвокат в Європейському Союзі. Запорукою розвитку конструктивного діалогу між Києвом та Варшавою є акцент на спільних викликах, на тому, що врешті-решт нас об’єднує, а не роз’єднує.

Так ми стверджували і в Польщі, і на Волині. Я був дуже приємно вражений рівнем розуміння і підтримки, який демонструють українці. І дуже сподіваюся, що такий самий рівень продемонструють поляки. Залишаємо проблеми історикам. І ні в якому разі не дамо можливість, щоб політики використовували це – роз’єднання людей для якихось містечкових власних дивідендів.

Переконаний, що для подальшого пожвавлення двостороннього діалогу мусимо уже найближчим часом знайти вирішення давно перезрілих питань. Я думаю, що Андрій Богданович ви також хотіли прокоментувати поточну ситуацію.

Посол України в Польщі Андрій Дещиця:

Пане Президенте, Ви абсолютно правильно відзначили, що Польща залишається нашим другом і нашим партнером. Вона такою і має залишатися. Я думаю, що наше і моє завдання, як Посла – це зберегти стратегічний характер наших відносин, при чому відстоювати наші національні інтереси, в тому числі що стосується нашого історичного минулого. На жаль, є темні сили в Польщі, які використовують це історичне минуле для власних політичних інтересів.

Але в цілому ставлення до України позитивне. Ми відчуваємо підтримку в Польщі в тих стратегічних для України напрямках дуже сильну. Це стосується ЄС, співпраці з НАТО, продовження санкції проти Росії, "Північного потоку-2", питань України в Раді безпеки ООН, де Польща зараз є членом. Це стосується також на рівні європйеському, де поляки такі, як Дональд Туск нас підтримують дуже і дуже твердо.

Я вважаю, що нам вдасться перевести цей діалог, історичний діалог, в площину експертну, щоб історики між собою поспілкувалися і знайшли спільні точки дотику і підійшли до вирішення цих історичних питань, з гідністю і по-християнськи – з вшанування пам’яті тих людей, які загинули. І немає значення чи це одна, десять, тисяча чи десять тисяч людей. Їх треба вшанувати по-людськи. Я думаю, що ми будемо продовжувати напрямок, який стосується врегулювання історичного минулого і напрямок розбудови наших стратегічних відносин, які стосуються нашого майбутнього – ЄС і НАТО.

Президент:

Дуже дякую, Андрію Богдановичу.

Є певні символи. Першим іноземним Президентом, який брав участь у військовому параді в Україні, був Анджей Дуда – стояв поруч зі мною. І ці фото обійшли увесь світ. Я хочу таких символів у відносинах між нашими країнами, а не інших.

Друга позиція – сотні тисяч українців зараз перебувають у  Польщі.

І ця проблема стосується великої кількості країн. перший І це діяльність не лише консульських департаментів і генеральних консулів України. Нам треба ефективно захищати кожного українця. Це є наша місія. І тому також будь-які пропозиції, які підвищують ефективність цієї діяльності, як в Польщі, так в і інших країнах. Українець має відійти від радянської традиції, коли він десятою дорогою обходить українське консульство чи посольство. Він має бути переконаний, що там його почують і допоможуть, а не навпаки. Традиція, коли бояться йти реєструватися – це також якість нашої роботи, вашої роботи. Я думаю, що ми з вами попрацюємо, щоб механізми і інструменти захисту українців закордоном були підвищені.

Слухайте, це нам дуже добре знайомо.

Я згадую 2009 рік, коли ми з Кость Петровичем (Єлісєєв– Ред.), з Павлом Анатолійовичем ( Клімкін – Ред.), з Русланом (Демченко – Ред.), усі разом робили для того, щоб доля кожного захопленого українця… чи то сомалійські пірати, чи інше, ми знаходили можливість створювати фонди для того, щоб посольства могли відреагувати. Зараз можливостей набагато більше.

Впевнений, що наш посол в Бухаресті має креативні ідеї і щодо активізації співпраці на румунському напрямку. Не менш багатообіцяючим є діалог з Софією та Братиславою. 

Маємо послідовно протидіяти спробам послабити санкційний тиск на Росію. Можете не сумніватися, що Кремль не шкодуватиме сил для того, щоб перекроїти логіку Мінських домовленостей, дискредитувати нашу миротворчу ініціативу для Донбасу та підірвати політику невизнання окупації Криму, аби лише перекласти відповідальність на Україну та домогтися послаблення санкцій.

І знайдеться чимало тих, хто буде дуже радий підіграти Москві. На жаль, нинішній світ немає ніяких гарантій, що ця позиція буде твердою, але має ні одного Чемберлена. І на превеликий жаль, мало хто може по-справжньому претендувати на роль сучасного Черчіля. 

Ми мусимо чітко артикулювати, що будь-які поступки Кремлю, без відновлення територіальної цілісності України в повному обсязі, – це пряма поразка міжнародного права і демократії перед авторитаризмом і мілітаризмом, це запрошення для потенційних диктаторів для того, щоб спробувати свою фортуну, влаштувавши криваві танці на кістках безневинних.

Хочу чітко заявити, щоб мене усі почули. Москву не зупинять світові футбольні чемпіонати, весільні танці чи дарунки газових потоків. Москву зупинить лише ефективна міжнародна солідарність, санкції, міжнародна ізоляція та надана нам летальна зброя. 

Наш представник в Римі не з чуток знає усю складність утримання єдиного санкційного фронту на тлі неоднозначного ставлення провідних політичних сил Італії до цього питання.

Євгене Юрійовичу, я хотів би почути Вашу думку з цього приводу, щоб усі учасники наради мали можливість почути її.

Посол України в Італії Євген Перелигін:

Шановний пане Президенте,

Користуючись нагодою я хотів би підтвердити щиро і без протоколу ті надзвичайні враження, які ми отримали в Авдіївці від зустрічі з мешканцями і з нашими захисниками.

Тепер по-суті. Ми дійсно маємо надзвичайну ситуацію – єдина країна-член ЄС і НАТО має положення урядової програми, затвердженої парламентом країни при формуванні нового уряду щодо скасування санкцій проти Росії.

В чому полягає на сьогоднішній день складність ситуації. В тому, що ті, хто не хотів співпрацювати з Україною, вони не будуть співпрацювати, а ті, хто був нейтрально-пасивним, або нейтрально-активним кивають в бік урядового положення, яке має законодавче забезпечення.

Посольство розуміє, що business as usual у відносинах сьогодні з Італією не може співпрацювати з тим, щоб захисти інтереси України. Тому ми маємо, пропонуємо і бачимо можливість перенесення акцентів з Італією на лідерів громадських думок, бізнес-середовище, а також на інтелектуалів. До речі, включення положення про санкцій проти Росії аргументуються саме захистом інтересів італійського бізнесу.

Тому та позитивна динаміка торгівельних відносин. Ми маємо унікальну ситуацію -  в цьому році буде 1 млрд позитивного сальдо між Україною та Італією. У нас немає більше таких країн в Європейському Союзі з 1 млрд позитивного сальдо. Але нам потрібно мати ще і економічні стосунки, тобто портфельні інвестиції, економічна співпраця.

До речі, стосовно санкцій. Нам вдалося розгорнути дискусію, і в тому числі на шпальтах газет щодо неможливості позиції однієї країни скасувати санкції. Дискусія юридична. Дві юридичні школи в Мілані і Римі визначили, що положення Угоди про формування ЄС не дозволяють одноосібно одній країні заблокувати санкції. Інші юридичні школи вважають, що є така можливість. Тому перенесення акцентів на таку дискусію, заохочення італійського бізнесу можуть призупинити такий активний рух італійських політичних сил, які йдуть до скасування санкцій. Грудень місяць буде показовим.

Прзеидент:

Поділяючи вашу акцентацію щодо бізнесу, можу сказати, що якщо ми будемо займатися лише бізнесом, справа програшна. Бізнес конкуренцію в Росії не виграє. Це саме те, чого хоче Росія.

Дайте бізнесу самому визначати, де йому комфортніше. І тоді, якби у нас, "Північний потік" був би виключно економічним проектом, який на мільярди доларів дотується Росії, де Росія усім учасникам "Північного потоку" надала суверенні гарантії, в обмін на участь в процесі. Бізнес піде туди, де є гроші.

Є питання цінностей, є питання політики, є питання, безумовно, громадськості, влади і уряду. Навіть якщо люди приходять з певними штампами, донесення правди з Донбасу – це я можу сказати на власному досвіді спілкування з іноземними лідерами дуже прочищає мозок.

Коли вони збираються підтримати тих, хто вбиває дітей, коли ми кажемо, що у нас не заморожений конфлікт, у нас 23 серпня під час наступу російських підрозділів чисельністю до 200 осіб загинуло 4 українських героїв від артилерійського і мінометного вогню, які заборонені Мінськими домовленостями. Підіть про бізнес розкажіть їх мамам, дружинам, дітям, які залишися сиротами. І скажіть business as usual, давайте робити гроші на крові…11-тьом пораненим внаслідок цього наступу – підіть і розкажіть. І це не за рік, і навіть не за півроку, це за добу. Такий подарунок вони нам підготували до Дня Незалежності, розраховуючи, що вони займуть нові села і території для того, щоб підірвати нашу єдність зсередини.

Я думаю, що пан Наєв мав можливість розповісти якою була відповідь українського нового війська.

Того ж дня загинув командир роти, який прибув на спостережний пункт рятувати своїх солдат  - командир роти 128 гірсько-штурмової бригади. І вчора у нас загинуло двоє наших військових.

Передайте в Італію фільм. І кожен місяць передавайте, щоб бачили обличчя тих, хто загинув цього місяця. Покажіть їх дітей, покажіть, де вони живуть. Покажіть, яку ціну Україна платить за свій вибір. Тоді про бізнес мало хто буде піднімати питання.

Я маю досвід. І саме таке ставлення. Не вистачає матеріалів, ще раз поїдьте на Донбас, іншу програму запропоную.

Друзі мої, повірте мені, це позиція допомоги вам, а ні в якому разі не "закручування гайок". Повірте, те, що я пройшов за ці чотири роки - це жах. Але це народження нової країни. І кожен з вас, коли побачить це на власні очі, сам знайде аргументи і не буде потрібна ніяка допомога Президента. А на ваше прохання, ми цю практику будемо продовжувати. Дякую.

Дорогі друзі.

Ці чотири з половиною роки були непростими. Але зараз настає, мабуть, найбільш критичний момент. Чому? Демократичний світ вступає у новий виборчий цикл. В США - в листопаді, оновлення Євроінституцій - в 2019 році. Таких комфортних відносин, які були у нас зараз, Україна не мала ніколи. Наближення виборчої компанії в Україні. Уже зараз провідні ІТ-компанії фіксують створення тисяч, десятків тисяч фейкових аккаунтів з російським корінням. Росія готується до нової потужної маніпулятивної кампанії – fake news, підрив стабільності.

І в мене немає сумніву, що Москва не втратить жодної можливості, щоб дискредитувати наші з вами здобутки, щоб посіяти зневіру серед громадян у завтрашньому дні та втому від європейського вибору.

Маємо бути готові дати відсіч. Хоча це завдання і не просте. Маємо вивчити досвід в кожній країні перебування – досвід законодавчий, досвід виконавчий, кроки ефективності. Чому це так важливо? Бо Росія вже добре набила собі руку на інших країнах. Згадайте нідерландський референдум щодо ратифікації угоди про асоціацію. Згадайте Brexit і участь Росії.

Щупальці Москви дуже міцно проникли в соціальні мережі, тримають окремі медіа, є у кіберпросторі. При цьому Кремль уміло прикриває свою підривну діяльність демократичними цінностями та принципами.

Уже зараз мусимо шукати шляхи до співпраці з іншими державами та координувати зусилля для вироблення надійного механізму упередження стороннього втручання у виборчий процес та забезпечення вільного волевиявлення наших громадян.

Особливу увагу зверніть на ті країни, які уже мають відповідні напрацювання. Зокрема, дуже цікавим є досвід Парижа та Берліна. Прошу відпрацювати можливість залучення німецьких, французьких та американських експертів для підготовки аналогічної законодавчої ініціативи в Україні.

Можу наголосити, міжнародна допомога буде нам не зайва. Питання надзвичайно чутливе, оскільки вимагає збереження балансу між вимогами національної безпеки та повагою до демократичних цінностей.

І, безумовно, найкращим антидотом проти російської отруйної пропаганди має стати наша орієнтованість на результат.

Припускаю, що чимало іноземних посольств ще після Різдва очікували, що Україну традиційно накриє хвиля популізму, як того вимагає традиційна логіка передвиборчих розрахунків.

Однак, ми не лише не піддалися такій хибній практиці, а й втримали високу планку для проведення реформ. Ще раз наголошую про важливість створення Вищого антикорупційного суду.

І я вдячний тим політичним силам, які не дозволили вузькопартійним інтересам взяти гору над інтересами державницькими. Переконаний, новий політичний сезон, який стартує уже через лічені дні, позначиться не менш важливими рішеннями, зокрема, як у сфері боротьби з корупцією, економічних реформ, пожвавлення, і це дуже важливо, співпраці з МВФ, в просуванні мирного процесу на Донбасі та вдосконаленні політики, а вона потребує вдосконалення, деокупації Криму.

Шановні друзі,

Ви знаєте, що моє ставлення до МЗС є дуже особливим. Я – перший український Президент, який в очі і в житті знає абсолютну більшість українських послів.

Зовнішньополітичні питання, після питань оборони і безпеки, очевидно, становлять найбільшу частину порядку денного президента.

Я докладав і продовжую докладати всіх зусиль для того, щоб фінансування дипломатичної служби було достойним і достатнім. Переконаний, що кожен з вас це відчув. Бо спочатку треба забезпечити можливості працювати, а потім вимагати результат. Наголошую, що це було дуже непросте рішення – забрати гроші з оборони і прийняти рішення про фінансування зовнішньої політики. Але це було, в тому числі і символічно. Бо зовнішня політика для нас є частиною оборони. І аж ніяк не менш важливою.

Дуже дякую, Павлу (Клімкіну – ред.)за дуже добрі слова про закон "Про дипломатичну службу". Окремо хотів подякувати і пану Костянтину Єлісєєву. Вони останні дні просто жили в моєму кабінеті, коли ми завершили узгодження, дуже непросте. Намагалися знайти компроміс з народними депутатами. Щоб новий Закон "Про дипломатичну службу" був підтриманий Парламентом. Можете оплесками підтримати і Артура Герасимова,голову нашої фракції, який «аки лев рыкающий» бився за цей Закон з такою затятістю, що я був приємно вражений. Це ще раз підтверджує, що це було дуже непросто.

Так само маю право розраховувати на повну самовіддачу з Вашої сторони.

Дозвольте тут відзначити лише одну важливу особливість Закону. Стаття 5, яку ми дуже довго обговорювали, де чітко і жорстко виписана норма про те, що саме Надзвичайний і Повноважний Посол України є найвищим офіційним представником України за кордоном.

Не менш важливим є і те, що, відповідно до Закону, Посол здійснює керівництво та контроль щодо усіх посадових осіб, які відвідують його країну перебування з офіційною метою.

Прошу дуже уважно поставитись до цих вимог закону. Це права і відповідальність. Єдиною підставою для проведення офіційною делегацію переговорів у тій чи іншій країні є належним чином затвердженні директиви, технічне завдання або вказівки, де чітко виписані основні мета, очікувані результати та перелік осіб, з якими плануються зустрічі. Без цього це перетворюється в туристичні поїздки. Поїхали поговорити. Це дискредитує Україну. Не скоординована позиція, без директив створює ефект білого шуму і не дає можливості нашим партнерам чітко визначити стратегію української держави.

У цілому я задоволений тим, як МЗС, наші посольства спрацювали за останні роки. Наголошую, що керівництвом МЗС зроблено чимало, щоб перетворити наше зовнішньополітичне відомство на сучасну європейську дипломатичну службу з відповідною шаною і увагою до Посла.

Пам’ятаєте наші всі розмови в цьому залі, що треба припинити тиск окремих посадовців на послів. Я прийняв рішення, навпаки, щоб нашу Службу зовнішньої розвідки очолив дипломат, і ви також маєте можливість це відчувати. Скажіть чесно, 5-10 років ми про це могли мріяти? Це дуже яскраві зміни, які відбуваються.  

Дуже важливою і показовою ознакою того, що наша дипломатична традиція трансформується, є збільшення кількості призначень жінок на посади Надзвичайних і Повноважних Послів, керівників структурних підрозділів МЗС.

На початку свого виступу я згадував про українську армію, яка сьогодні стала однією з найбільш боєздатних в Європі.

Я так само хотів би, щоб українська дипломатична служба стала однією з найбільш ефективніших служб у світі, в тому числі зусиллями жінок-дипломатів. Бо якщо вас запитають, що вам найбільше сподобалося на параді? Будуть відповіді – літаки і повітряний парад був краще. Але Артур (Герасимов – ред.) сидить і не згоден. Може новий танк, який виїхав і показав вперше свої бойові потужності з ракетою. Він (Артур Герасимов – ред.) знову хитає головою, що ні. З третьої спроби я точно вгадаю, що це був жіночий батальйон. Це є фантастичний образ української жінки в умовах воюючої країни. Впевнений в тому, що і жінки-військові, і жінки-дипломати є дуже потужною силою, яка нам допомагає перемагати. Прошу, щоб ми їх привітали оплесками.

Ще раз по поверненні з Авдіївки прохання - беріть приклад з наших військових. Виходьте з окопів - зручних офісів, атакуйте креативними ідеями та новими ініціативами. Несіть світу український наратив.

Протидія Росії дуже важлива. Але тільки цього замало.

Світ хоче побачити і почути від вас, що доброго є в Україні, а не лише - що поганого є в Росії.

Прохання – ми маємо жити своєю державою, не відриватися від неї.

Якщо ми самі не зламаємося – нас ніхто не зламає. Наголошую ще раз – найгірше вже позаду. І порівнювати сьогодення з 2014 роком – земля і небо. Наголошую, світ не перестане вірити в нас, якщо ми самі не втратимо віру в себе. В цьому кожен з вас має бути переконаним.

Дякую за увагу!

І хочу завершити виступ новим військовим привітанням - Слава Україні!