Товариші генерали і офіцери, сержанти та солдати!
Шановні і дорогі родини військовослужбовців! Батьки тих, хто приймає сьогодні присягу!
Дорогі ветерани!
Шановні українці!
Перш за все я хочу звернутися до 340 новобранців, які за лічені хвилини приймуть присягу на вірність українському народу. Вони стануть солдатами 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу Збройних Сил.
Присяга – особливий, надзвичайно відповідальний і невимовно хвилюючий момент в житті кожної людини, якій випадає її cкладати. Знаю це з власного досвіду, бо присягав і як солдат, і як народний депутат, і як Президент України.
А як Верховний Головнокомандувач, вже майже з чотирирічним стажем, наголошую, що зараз ви офіційно вступаєте до лав Збройних Сил, які, згідно оцінок авторитетного міжнародного аналітичного центру, входять до десятки найсильніших європейських армій. Ми – восьмі у відповідному рейтингу на континенті. І наша армія – двадцять дев’ята у світі. Та зростати і міцніти нашим Збройним Силам точно є куди, тим більше, що нам протистоїть і загрожує військо країни-агресора, більшою і сильнішою за яке є лише армія нашого партнера і союзника Сполучених Штатів Америки.
Збройні Сили України користуються найвищим серед усіх державних інститутів України рівнем довіри. Вони – наша загальнонаціональна гордість. Вони – плід спільної праці суспільства і держави, добровольців, волонтерів, солдат, офіцерів та генералів Збройних Сил. Це абсолютно без жодного перебільшення – народна армія.
Весною 2014 року, коли Росія напала на Україну, більшість із вас були ще майже підлітками. Тепер лише із розповідей ветеранів, із занять з національно-патріотичної підготовки та підручників ви дізнаєтеся про те, в якому критичному стані зустріло агресора наше військо. Бо раніше його безвідповідально занедбало, зруйнувало та розпродало попереднє покоління політиків. Деякі Президенти, прем’єри та прем’єрки, міністри оборони і народні депутати. Моторошно навіть згадати, з якого стану випало нам - всій країні, а не лише мені, як Президенту, всій країні від малого до старого – відроджувати наше військо. І участь в цьому взяв кожен українець.
Божий промисел, сила духу та надзвичайний патріотичний порив українців – ось завдяки чому ми вистояли, виграли час, розбудували і надалі будемо будувати армію.
Її сила й слава вимірюються, втім, не рейтингами, а міцністю та надійністю нашої оборони. Якось сьогодні вже й підзабулося, що весною 2014 року Україна втратила майже увесь Донбас. 25 травня, майже чотири роки тому, коли я був обраний Президентом, весь Донбас знаходився під контролем російсько-терористичних військ і їх найманців, п’ятої колони всередині країни. Але, наголошую, вже влітку того року пройшла успішна військова операція, внаслідок якої Збройні Сили України, підрозділи Служб безпеки, новостворена Національна гвардія, добровольчі батальйони, інші підрозділи силовиків звільнили від бойовиків більшу частину, майже дві третини, Донеччини та Луганщини.
Вихід наших воїнів в райони великих міст з надзвичайно високою щільністю населення істотно ускладнював фінал операції. Україна і військове керівництво ніколи б не дозволили собі визволяти Донецьк так, як росіяни звільняли Грозний – просто стерли його з лиця землі.
Росія тим часом організувала вторгнення в Україну регулярних підрозділів збройних сил Російської Федерації. Сконцентрувавши всі сили і ресурси, ми вистояли і міцно тримаємо оборону проти однієї з найбільших армій світу.
101-а бригада, до лав якої ви, шановні новобранці, вливаєтеся, теж пройшла свій героїчний шлях у цій війні. Нехай нікого не вводить в оману частина назви, що це бригада «охорони Генерального штабу». Із серпня 2014 року воїни 101-ї брали участь в боях, затримували терористів, проводили розвідувальні дії на територіях, захоплених російськими найманцями, успішно здійснювали бойове супроводження та охорону підрозділів, колон та вантажів. Найважчим періодом в літописі бригади був січень-лютий 2015 року. Саме в цей час вона билася з ворогом на Дебальцевському плацдармі. За мужність і героїзм, проявлений під час виконання військового обов’язку, понад 50 офіцерів, сержантів та солдатів бригади відзначені державними нагородами.
Але, як я і обіцяв, призовники за віком тепер не несуть службу на передовій в зоні проведення операції Об’єднаних сил, в яку ми розпочали з 30 квітня, припинивши антитерористичну операцію. Нагадаю, що ще позаминулого року як Верховний Головнокомандувач, прийняв дуже непросте в тих умовах рішення і дав наказ відмовитися від часткової мобілізації. В армію, в підрозділи, які стоять на лінії фронту, несуть службу винятково українські добровольці на Донбасі, хто добровільно записався до лав Збройних Сил і украв контракт. Міноборони та Генштаб виконали це завдання, і його реалізацію вважаю принциповим моментом в нашому військовому будівництві. І в тому числі і на цю важливу реформу йшли податки українців, військовий збір та інші ресурси держави.
Результат більше, ніш очевидний. Армія сьогодні одягнена, армія нагодована, армія навчена, армія вмотивована. Армія озброєна, нехай ще не ідеально, але краще, ніж будь-коли в нашій історії. Це не означає, дорогі новобранці, що на вас чекає легке життя. Армія – це важка виснажлива праця. Але вас нукали більше не відправлять будувати дачі генералам. Кожен з вас буде робити все можливе для того, щоб захистити український суверенітет, українську територіальну цілісність, українську незалежність. Святу українську землю. Армія – це жорстка дисципліна. Це – колосальне фізичне та психологічне навантаження. Але це і школа мужності, школа братерства і товариства.
Вам є на кого рівнятися. У багатьох молодих воїнів, які сьогодні складуть військову присягу на вірність українському народові, є рідні і близькі – учасники війни з російським агресором на Сході нашої держави.
Наприклад, старший брат Сергія Ковальчука Олег в чотирнадцятому-п’ятнадцятому роках проходив службу за мобілізацією в 24-й «залізній» механізованій бригаді, брав участь в боях під Лисичанськом, Красним Лиманом, Лутугиним. Брат Олександра Рохманчука Вадим Могильда і зараз служить за контрактом в одній з військових частин оперативного командування «Схід». Майже три роки віддав українській армії, в тому числі і в АТО, брат Максима Вергуна – Євген.
Іван Гончарук, Віталій Кинько, Андрій Калініченко, Максим Харлац, Руслан Юревич братимуть приклад із рідних батьків, які вже здолали свій бойовий шлях на Сході, і, слава Богу, повернулися додому.
Брат Олександра Рохманчука Вадим Могильда і зараз служить за контрактом в одній з військових частин оперативного командування «Схід». Майже три роки віддав українській армії, в тому числі і в АТО, брат Максима Вергуна Євген.
Іван Гончарук, Віталій Кинько, Андрій Калініченко, Максим Харлац, Руслан Юревич братимуть приклад із рідних батьків, які вже здолали свій бойовий шлях на Сході, і, слава Богу, повернулися живими до своїх родин.
Упродовж історії українці зі зброєю в руках боронили свою землю від ворожих зазіхань. Нерозривним є зв’язок поколінь захисників України. Цими днями ми за традицією вшановуємо пам’ять оборонців України, які боролися і перемагали на різних землях і континентах під час Другої світової війни. Її учасниками були прадіди хлопців, які зараз приймуть присягу: Вадима Васильківського, Валентина Карпіка, Богдана Костенка, Олексія Кушніра, Віталія Міщенка, Ігоря Очеретного. А у Владислава Вощаного прабабуся Голубнича Ірина Іванівна у 16-річному віці пішла на фронт та служила польовим медиком.
Друзі, всі звернули увагу на префікс «пра»? Правнуки, прадіди, прабабці. Навіть наймолодшим фронтовикам-червоноармійцям вже близько дев’яноста і більше. Але коли їм було по сімнадцять, сімдесят три роки тому, вони поклали край найкривавішій драмі в історії людської цивілізації. Віддаючи належне величезній ролі, яку відіграли у розгромі військ Третього рейху всі держави антигітлерівської коаліції, ми, безумовно, пишаємося внеском українців у досягнення спільної перемоги і порятунок світу від нацистського поневолення. Наш народ, - знекровлений передвоєнними колективізацією, Голодомором, Великим терором тридцятих років - у полум’ї всесвітньої людської катастрофи втратив кожного п’ятого доньку та сина.
Україна внаслідок свого геостратегічного становища стала одним із основних плацдармів світової війни. Упродовж тридцяти п'яти місяців на її теренах велися активні бойові дії регулярних військ.
Неймовірно драматичними були дні і ночі ворожої окупації. Від куль карателів, холоду і голоду втратили життя мільйони українських мирних мешканців. Майже 1,5 тис. сіл спалили гітлерівці на українській землі. Нацисти сплюндрували наші святині, зруйнували сотні підприємств, закладів освіти і культури, пам’яток архітектури.
Маршали і генерали, українці за походженням, очолювали майже половину з п`ятнадцяти фронтів, серед радянського генералітету періоду Другої світової війни – близько трьохсот українців. Але, на моє глибоке переконання, нацизм здолав передусім український солдат. Солдат, якої би нації він не був. Солдат, який боровся не за Сталіна, а за свою землю, за свій край, за свою родину.
Без мільйонів солдат, солдат-українців на полях Другої Світової війна – Світова війна не закінчилася би. Найімовірніше, це тривало би набагато довше.
Напевно, нам слід знати й пам’ятати про подвиги українців на всіх фронтах Другої світової. На берегах Дніпра і Дінця, Волги і Ладоги, Вісли й Дунаю. У небі Британії, пустелях Північної Африки, на узбережжі Нормандії та островах Тихого Океану. У Червоній армії, у військовому строю країн Антигітлерівської коаліції: США, Канади та по всьому світові українці відіграли надзвичайно важливу роль… І звичайно ж, - у лавах Української повстанської армії!
Сьогодні ми вшановуємо наших найповажніших громадян – людей старшого покоління: воїнів усіх армій, що перемогли нацистів, трудівників тилу, дітей війни, працівників підприємств та мучеників нацистських концтаборів.
Спливли літа. Після тої страшної війни народилися нові покоління волелюбних українців, яким пощастило жити і працювати вже в незалежній українській державі. І, так само, як в тридцяті-сорокові роки минулого століття, коли наші предки боронили країну від нацистського нашестя, ми тепер захищаємо нашу славну Україну від московської орди.
Схиляємо голови перед героями, які виконали свій військовий обов’язок, до останнього подиху залишились вірними військовій присязі. Які віддали за Україну свої життя.
Вічна пам'ять і слава героям!
…(хвилина мовчання)…
Дорогі молоді воїни!
Сьогодні перед батьками, рідними та усім українським народом ви присягаєте бути вірними захисниками рідної землі. Нехай ваша військова служба у Збройних Силах України позначиться успіхами і здобутками, розкриє нові чоловічі риси, стане гордістю для ваших батьків. І щоб ви були всі живі і здорові.
Щиро вітаю вас із складанням військової присяги на вірність народу України.
Хотів окремо подякувати вам, дорогі батьки, за те, що виховали достойних синів і доньок, громадян нашої держави, надійних захисників України.
Дорогі співвітчизники!
Людська пам’ять про колосальні людські жертви Другої світової війни, про тисячі дощенту зруйнованих міст і спалених сіл вкотре застерігає світ від небезпеки повторення подібної катастрофи.
На жаль, не перевелися ще маніяки, готові поставити світ на межу вже третьої світової війни. І вони тут, неподалік, що від нас вимагає особливої пильності та відповідальності!
Сталінський Радянський Союз протягом перших двох років Другої світової війни був союзником гітлерівської Німеччини. Війна, яку СРСР розв'язав проти Фінляндії, анексія та окупація Союзом Латвії, Литви та Естонії були таким же прикладом агресивних дій, які нацистський режим чинив в Європі ще до того, як направити зброю проти колишнього східного союзника. Народи Радянського Союзу, включно з нами, українцями, заплатили за це дуже високу і страшну ціну.
А сьогодні вже путінська Росія знову стала на шлях грубого нехтування нормами міжнародного права, руйнації світового порядку, невизнання кордонів, заперечення існування цілих народів та агресії проти сусідніх держав.
Переконаний, що спільними зусиллями ми і тепер переможемо, здолаємо агресора та забезпечимо мир. Мир – це те, що сьогодні потрібно Україні. І мир на українській землі буде забезпечено.
Вітаю вас, дорогі українці, із Днем Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні!
І слава Україні!
