Вельмишановний Пане Ішингере,
Дорогі колеги, друзі,
Пані та Панове,
Для мене велика честь бути сьогодні на Мюнхенській безпековій конференції.
Це майданчик для обговорення викликів глобальній безпеці.
Дякую Вам за цікаву та надихаючу дискусію.
Ми аналізуємо джерела і наслідки викликів, які постають перед нами, та шукаємо можливі відповіді на них.
Ми намагаємося долати сучасні виклики фрагментарним чином, кожний у свій окремий спосіб.
Водночас, важливо дивитися глобально і всебічно.
У більшості випадків усі існуючі виклики мають спільний знаменник, спільне походження і, навіть, спільних авторів.
Лише наївний зміг би повірити, що війни та конфлікти трапляються з нізвідки.
Ніби вони неминучі.
Сто років тому, Перша Світова війна визріла ще задовго до її початку.
Багато ознак вказували на підготовку до цієї війни.
Проте, більшість недооцінила виклики.
Рівно через століття, у 2014 році, міжнародна безпека знову постала перед небезпечними викликами.
Тривалий час вони були поруч, нарощували свою силу і руйнівний потенціал.
Так як і сто років тому, багато хто знову не помітив цих викликів.
Так як і ознак, які принаймні десять років тому повинні були розбудити наші інстинкти самозбереження.
Сьогодні нам не залишається нічого іншого як визнати, що гібридна війна, яку веде Росія, поступово перетворюється у повномасштабну Світову Гібридну Війну.
Ця війна ведеться на різних рівнях, на різних фронтах та на різних швидкостях.
У цій війні вже задіяно багато різних акторів, які, можливо, навіть не усвідомлюють своїх руйнівних ролей.
Однак зло, яке стоїть за цією війною, є єдиним і «воно» перебуває у Кремлі.
Давайте визнаємо, що ми не сприйняли серйозно, коли в 2007 році в Мюнхені російський Президент оголосив свою війну цивілізованому світу.
Російська агресія проти України у 2014 році стала найбільш серйозним та цинічним нападом на демократичні цінності і міжнародний порядок, заснований на правилах.
Вона була добре спланована заздалегідь.
І коли цей план почав реалізовуватися, було задіяно багато агентів.
Погляньте на маргінальні ультраправі та ультраліві партії, які Росія плекала роками по всьому світу.
Погляньте на армії тролів та пропагандистів, які проникають у наші домівки, не визнаючи жодних кордонів, жодних моральних принципів та жодних правил.
Погляньте на фейкові новини, які спотворюють реальність та вводять в оману наші суспільства.
Погляньте на міграційні потоки, передусім, до країн Європейського Союзу, які мали дестабілізувати та підірвати його із середини.
Погляньте на кібер-атаки, які спрямовані не лише на виборчі кампанії, а й на нашу критичну інфраструктуру.
Як це було у випадку добре відомої кібер-атаки “NotPetya” проти України в минулому році, яка була частиною спроб Кремля дестабілізувати нашу країну, і яка була поширена по всьому світу.
Я хотів би подякувати США, Австралії, всьому міжнародному співтовариству за підтвердження цього факту та визнання відповідальності Росії за цю кібер-атаку.
Однак, найгірше, що ця діяльність супроводжується повномасштабною мілітаризацією російського режиму та його доведеною готовністю використати всі наявні військові інструменти, включно з ядерною зброєю.
Дорогі друзі,
Протистояння російській агресії є екзистенційним викликом, який впливатиме на наше майбутнє.
Чи буде це «російський світ з альтернативними цінностями», або «вільний світ з універсальними цінностями»?
Для тих, хто відстоює необхідність зрозуміти інтереси Росії, мій заклик є простим.
Перше, Вам потрібно зрозуміти, що таке є «русскій мір». Прикладів є багато.
Лише порівняйте рівень життя в колишньому Кенігсбергу з життям у Мюнхені.
Або територію Карелії, яку Росія анексувала 80 років тому, з Фінською Карелією.
Або Курильські острови, які Москва захопила після Другої Світової війни.
Різниця між «русскім міром» та Вільним Світом приголомшує.
Міфологічний цар Мідас міг перетворити в золото все до чого доторкався.
«Русскій мір» перетворює усе, до чого торкається, у руїни та занепад.
Погляньте на Абхазію, Південну Осетію, Придністров’я, окуповані Донбас та Крим.
Схоже на те, що відповідно до доктрини «русского міра» вся Європа повинна виглядати так як Калінінград чи окупований Донецьк, а не навпаки. Це абсолютно недопустимо.
Росія не прийшла в Крим, щоб захищати права та свободи людей – вони порушуються всюди, де присутня Росія і найбільш брутально по відношенню до кримських татар.
Росія також не зацікавлена у приєднанні Донбасу – ця територія зазнала військового нападу Кремля для послаблення та дестабілізації України.
Однак, не Україна є ціллю Росії.
Росія має іншу мету.
Її мета полягає у задоволенні амбіцій Кремля та помсті за «найбільшу катастрофу ХХ століття», як Путін охарактеризував розпад Радянського Союзу. Розпад «русского міра» побудованого на брехні та насильстві.
Відомий радянський дисидент, Олександр Солженіцин, одного разу сказав, що «насильству нічим прикритися, окрім брехні, а брехні нічим утриматися, окрім як насильством».
Просто згадайте «маленьких зелених чоловічків» у Криму: після перших сміховинних заперечень, Кремль пізніше зізнався у правді.
Не дивно, що ті ж самі люди на цей раз простежуються наприклад в Сирії, очевидно з їхнім попереднім бойовим досвідом в Донбасі та Криму.
Я НЕ той, хто вірить запереченням Москви, що, як вони стверджують, «їх там немає».
Я Є той, хто попереджає вас про відсутність меж в Кремлі щодо його прихованого порядку денного.
Україна як ніхто інший так добре знайома з московською гібридною тактикою.
Ось чому я закликаю вас: у нашому спільному інтересі протистояти спробам Росії зламати нашу єдність і зруйнувати наші демократії.
Довести, що з шантажем і агресією покінчено в Європі.
Що Європа є континентом миру, стабільності та співпраці.
І що універсальні цінності повинні поважати усі.
Дорогі друзі,
Ці цінності є нашою найкращою зброєю проти російської загрози.
На жаль, у нас є гіркий досвід, коли дехто заради власної користі жертвував цими цінностями. Але, в результаті, з жахливими наслідками для усіх.
Отже, чи є нинішня ситуація з Росією іншою?
Наша відповідь має бути НІ.
Ні визнанню російських президентських виборів в окупованому Криму!
Ні відновленню повноважень Росії в Парламентській Асамблеї Ради Європи!
Ні умиротворюючим візитам до Москви у пошуках економічної вигоди для ваших власних переваг!
Ні Північному потоку 2, який немає нічого спільного з економічними інтересами, але є політичною та енергетичною експансією Росії!
Ані політика, ані бізнес не можуть існувати окремо від цінностей.
Не може і спорт.
У сьогоднішній політиці Москви немає місця чесній грі.
Ось чому російський прапор не майорить на зимових Олімпійських іграх 2018 року.
Я б сказав навіть більше: російський прапор не має майоріти будь-де, допоки Росія продовжує підбурювати Всесвітню гібридну війну, а російські кулі націлені на наші символи.
Так як сталося ось з оцим прапором Європейського Союзу ... який я привіз із собою до Мюнхена з Авдіївки, поблизу Донецька, де рік тому російська агресія спровокувала гуманітарну катастрофу. Мої солдати вивісили цей прапор Європейського Союзу, як символ кордону Європейського Союзу, оскільки це кордон сходу моєї країни - східний кордон ЄС. Сподіваюсь, що він там буде.
Цей прапор стосується усіх тих, хто протистоїть російській агресії і вірить у Єдину Європу - нашу родину.
Попри усі виклики, Донбас цілком може стати успішним прикладом мирного врегулювання насильницького конфлікту.
Власне, для цього потрібно небагато – лише щира імплементація Росією Мінських домовленостей – нашого всеосяжного мирного плану.
Існує унікальне вікно можливостей, яке б допомогло виконати ці домовленості. Йдеться про розгортання миротворців ООН на Донбасі – про ініціативу, яку я запропонував ще у 2015 році!
І тепер увесь світ підтримує цю ініціативу.
Москва має шанс виявити здатність до компромісу і погодитися на миротворців ООН на всій території окупованого Донбасу, включаючи неконтрольовану частину українсько-російського державного кордону.
У рамках Ради Безпеки ООН ми маємо домовитися про наділення миротворців ООН на окупованому Донбасі повноцінним функціональним мандатом на основі усталених принципів ООН, який дозволив би їм виконати свої завдання та забезпечив мирне відновлення суверенітету України у відповідності до Мінських домовленостей.
Росія прагне обмежити миротворців ООН контактною лінією та наділити їх лише функціями ескортування.
Якщо все залишиться так як є, це означатиме, що Кремль не є по-справжньому зацікавленим у мирі, а лише прагне заморозити конфлікт під дистанційним управлінням.
Це також означатиме, що ми повинні залишатися жорсткими щодо Росії.
Дорогі колеги,
Багато скептиків запитують: чи можна виграти боротьбу проти Росії - ядерної держави та постійного члена Ради Безпеки ООН?
Чи наші зусилля не є безглуздими та марними?
Моя ж відповідь буде такою.
Якщо перефразувати відомого британського державного діяча Бенджаміна Дізраелі: ми не будемо перемагати Росію, ми перевершимо її.
Що це означає?
По-перше, будьмо непоступливими щодо своїх цінностей.
Сьогодні єдиний сигнал для Москви: ціна буде постійно зростати, поки російські війська не покинуть Донбас і Крим.
Ми, політики, повинні бути непоступливими, незважаючи на тиск лобістів.
Власне відповідальністю політиків є збалансовувати економічну доцільність моральними цінностями.
І, у разі потреби, застосовувати жорсткi обмежувальнi заходи – щоб притягнути до відповідальності тих, хто перетнув межу.
Санкції працюють!
Якщо хтось досі вважає, що санкції неефективні, тоді ми маємо посилити їх – запровадити нові санкції та закрити існуючі лазівки!
По-друге, геть ілюзії.
Умиротворення агресора породжує подальшу агресію.
Скомпрометовані цінності та принципи швидко трансформуються у ще більшу агресію.
Як би це дивно не лунало для когось, але сьогодні Україна - це головне поле битви за європейський порядок та архітектуру безпеки.
Власне, Україна є щитом і мечем Європи.
Тому не змарнуймо шанс побудувати більш справедливий порядок у Європі, підтримуючи нас.
Захищаючи Україну, ви захищаєте суверенітет, територіальну цілісність та незалежність ваших країн.
По-третє, захищаймо правду.
Як всередині країн, так і на міжнародному рівні.
Необхідно обмежити російську пропаганду та фейкові новини шляхом вдосконалення національного законодавства та тіснішої координації між нами.
По-четверте, посилюйте стійкість України.
Через внутрішні реформи та зовнішню підтримку.
Пам'ятайте, що в світі не існує жодної іншої країни, яка б одночасно просувалася вперед на обох напрямках – і в боротьбі з агресією, і в проведенні реформ.
Ми й цього року зберігатимемо динаміку реформ, це стосується й моєї вимоги щодо створення спеціалізованого антикорупційного суду.
Однак, прогрес України був би неможливий без допомоги наших партнерів.
Але ми могли б примножити наші здобутки на шляху реформ, в тому числі шляхом таких ініціатив, як Європейський план для України.
По-п'яте, зміцнюйте обороноздатність України.
Ми направляємо 6% нашого ВВП на сектор безпеки та оборони.
Ми не претендуємо на території нашого сусіда, а захищаємо власну землю.
Посилений оборонний потенціал України збільшить ціну російської агресії.
Перед обличчям такого сильного стримуючого фактору, Москва двічі подумає перш, ніж розпочинати нові наступальні дії.
I останнє за рахунком, але не за значенням – тримайте відчиненими двері для України, будь-то в ЄС чи НАТО.
Зрештою, найбільші здобутки у сфері безпеки йдуть від розширення та трансформації, а не від відступу та збереження статус-кво.
Це дасть шанс зупинити поступ альтернативного порядку денного Кремля, який заснований на брехні, насильстві та неповазі до прав людини, верховенства права та демократії.
Це дасть шанс зупинити Світову Гібридну Війну та позбавити Росію інструментів, які вона використовує для дестабілізації наших рідних країн.
Дякую за увагу.
