Пояснення щодо результатів та особливостей обрахунку
рейтинг у розвитку та підтримки малого підприємництва
на місцевому рівні у 2006 році
за щорічною оцінкою Держкомпідприємництва
Впродовж ряду років Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва впроваджує комплексну порівняльну оцінку регіонів (рейтинг) за станом розвитку малого підприємництва та його підтримки на місцевому рівні. З метою здійснення багатофакторного порівняння була розроблена методика обрахування інтегрованого балу, затверджена колегією Держкомпідприємництва 26 липня 2002 року. Розрахунки здійснюються на основі абсолютних і відносних показників, які були сформовані за ознаками в три групи: І група - статистичні показники, ІІ група - критерії оцінки діяльності місцевих органів влади та самоврядування, спрямованої на підтримку малого бізнесу, ІІІ група – показники стану розвитку інфраструктури підтримки підприємництва та громадської підтримки.
Слід зауважити, що під час розробки методики ми намагались врахувати найбільш вагомі чинники, що відображають стан і тенденції розвитку підприємницького середовища. Проте, у своїй діяльності ми обмежені тими показниками, які надають державні статистичні органи, а також місцеві органи виконавчої влади в своїх звітах.
В зв'язку з введенням в дію нових законів України, а також внесенням змін до нормативно-правових та законодавчих актів з питань реалізації регуляторної політики, впровадження спрощених процедур реєстрації і видачі дозволів, виникла об'єктивна потреба в удосконаленні щорічної комплексної оцінки ( рейтинг у) регіонів за станом розвитку малого підприємництва та його підтримки на місцевому рівні шляхом розширення переліку показників (показники №31-41 в додатку 1).
Групи показників формувались на основі офіційних даних Держкомстату України, бази даних Єдиного державного реєстру (ЄДР), звітної інформації Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій про хід виконання регіональних програм розвитку малого підприємництва, про стан реалізації державної регуляторної політики, виконання законодавства з питань спрощення процедур реєстрації та видачі дозволів.
На наш погляд, розширення бази оціночних критеріїв за рахунок включення „стимулюючих” показників і врахування додаткових факторів впливу сприяє підвищенню об'єктивності рейтинг у і певним чином посилює вагу регіонів, які за своєю специфікою не мають великого економічного потенціалу.
Таким чином, рейтинг регіонів у 2006 році обчислювався на основі 50 показників та додаткових факторів впливу (додаток 1). На відміну від показників, які мають конкретні значення та одиниці виміру, додаткові фактори впливу враховуються при обчисленнях рейтинг у шляхом надання „стимулюючого” балу, величина якого визначалася за рекомендаціями експертів (додаткові фактори впливу оцінювались наступними балами: № 21 – 1,0; № 24 – 0,4; № 28 – 0,4; № 29 – 0,5; № 33 – 0,3; № 47 – 0,3).
Згідно з методикою ступінь впливу групового балу на інтегральний рейтинг визначається відношенням 60:30:10. Отже, максимальний вплив на місце регіону в загальному рейтинг у має група статистичних показників.
Результати загального рейтинг у представлено на діаграмі (додаток 2).
Регіони, що займають 1-7 місця умовно відносяться до групи „лідерів”, серед яких: м. Київ, Одеська, Запорізька , Харківська, Дніпропетровська, Миколаївська, Кіровоградська області.
Крім загального рейтинг у, по кожній групі показників визначались групові рейтинг и (додаток 3), а по кожному показнику (в тих випадках, коли це можливо) – часткові рейтинг и.
До числа лідерів в групових рейтинг ах потрапили:
I група показників (стан розвитку малого підприємництва): м. Київ, Одеська, Харківська, Миколаївська, Дніпропетровська, Запорізька , Херсонська області.
II група показників (оцінка діяльності місцевих органів влади та самоврядування): м. Київ, Чернівецька, Запорізька , Одеська, Дніпропетровська, Кіровоградська, Хмельницька області.
III група показників (стан інфраструктури підтримки малого підприємництва та громадська підтримка): Луганська, Волинська, Херсонська, Вінницька області, м. Київ, Хмельницька область та м. Севастополь.
Більш детально зупинимося на структурному аналізі загального рейтинг у регіонів за станом розвитку та підтримки малого підприємництва у 2006 році.
Очевидним є те, що результати даного рейтинг у відображають загальну закономірність економічного розвитку регіонів країни. Економічний потенціал України характеризується значними територіальними диспропорціями. В 6 регіонах (Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій , Харківській, Луганській областях і столиці) зосереджена майже половина основних засобів виробництва держави, хоча доля цих регіонів за кількістю населення країни становить 38%, а за розмірами території – 24%. Не дивно, що в рейтинг у інвестиційної привабливості лідирують саме ці регіони. Отже, з об'єктивних обставин в рейтинг у розвитку малого підприємництва ці регіони також відносяться до кращих.
Детально аналізуючи I груповий рейтинг (стан розвитку малого підприємництва), можна зазначити, що за показниками №1-№4, №6, №11, №13 столиця посідає перші місця в рейтинг у. Кількість зареєстрованих фермерських господарств найбільша в Одеській області. Запорізька область має найбільшу кількість малих підприємств, що реалізовували продукцію і надавали послуги у відношенні до загальної кількості малих підприємств регіону. За кількістю зареєстрованих фермерських господарств на 10 тис. осіб сільського населення Миколаївська область зайняла верхній щабель. Лідером за площею землі в користуванні фермерських господарств (с/г угідь) на 10 тис. осіб сільського населення є Кіровоградсьська область.
Характеризуючи II груповий рейтинг (діяльність місцевих органів влади щодо створення сприятливого підприємницького середовища в регіоні) необхідно зазначити, що за показниками №18, №31, №34-№37 м. Київ має найкращі результати. За кількістю звернень суб'єктів господарювання до місцевих дозвільних органів, представники яких здійснюють прийом суб'єктів господарювання в одному приміщенні, та до адміністраторів, у відношенні до кількості суб'єктів господарювання, які перебувають на обліку в ЄДР, лідерську позицію займає Дніпропетровська область. Миколаївська область передує за кількістю зареєстрованих суб'єктів господарювання-фізичних осіб на 10 тис. осіб наявного населення. Найбільша кількість виданих документів дозвільного характеру місцевими дозвільними органами, представники яких здійснюють прийом суб'єктів господарювання в одному приміщенні, та через адміністраторів, у відношенні до кількості суб'єктів господарювання, які перебувають на обліку в ЄДР, у Кіровоградській області.
В структурі III групового рейтинг у (стан інфраструктури підтримки малого бізнесу та громадська підтримка) найбільша кількість лізингових центрів на 10 тис. малих підприємств зареєстрована в м. Києві. В Запорізькій області кількість навчальних закладів, де запроваджено навчання основам та практики підприємництва, у відношенні до загальної кількості навчальних закладів регіону найбільша в Україні. Кіровоградська область має найбільшу кількість бізнес-центрів на 10 тис. малих підприємств.
До групи „переслідувачів” в рейтинг у відносяться: Херсонська, Хмельницька, Донецька області, що відповідно зайняли 8-10 місця.
За кращими результатами виділяємо: Херсонську область за показником надання суб'єктам малого підприємництва для здійснення підприємницької діяльності приміщень в оренду на 1 тис. малих підприємств; Донецьку область - за показником фінансового результату (сальдо) від здійснення малими підприємствами звичайної діяльності до оподаткування та за кількістю зареєстрованих суб'єктів господарювання-фізичних осіб.
„Основний масив” в рейтинг у складають 11-19 місця: Луганська, Чернівецька, Вінницька, Автономна Республіка Крим, Київська області, м. Севастополь, Тернопільська, Житомирська, Полтавська області відповідно.
В розрізі показників „основного масиву” лідирують:
Луганська область – за кількістю кредитних спілок на 10 тис. малих підприємств.
Чернівецька область – за обсягом реалізованої продукції (робіт, послуг) на малих підприємствах у відношенні до загального обсягу реалізації регіону; внеском малих підприємств за обсягом реалізованої продукції (робіт, послуг) у діючих цінах в загальний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг) регіону; фінансово-кредитною підтримкою фермерських господарств на 1 зареєстроване фермерське господарство; наданням суб'єктам малого підприємництва для здійснення підприємницької діяльності приміщень у власність на 1 тис. малих підприємств.
м. Севастополь – за кількістю суб'єктів фізичних осіб-підприємців на 10 тис. осіб наявного населення; кількістю малих промислових підприємств, що реалізовували продукцію та надавали послуги, у відношенні до загальної кількості підприємств відповідного регіону; залученням коштів бюджетів районів до фінансування заходів регіональної програми на 1 тис. малих підприємств; кількістю технопарків на 10 тис. малих підприємств.
До групи „Аутсайдерів” в рейтинг у увійшли регіони, що відповідно зайняли останні місця в рейтинг у (20-27): Львівська, Сумська, Черкаська, Закарпатська, Волинська, Івано-Франківська, Чернігівська, Рівненська області.
Водночас, стимулюючими факторами для цих регіонів стали:
Закарпатська область - найбільша кількість малих підприємств, які одержали прибуток, у відношенні до загальної кількості малих підприємств.
Черкаська область - розміщення серед суб'єктів малого підприємництва регіональних замовлень на 1 тис. малих підприємств.
Івано-Франківська область - фінансово-кредитна підтримка суб'єктів малого підприємництва на 1 тис. малих підприємств.
Необхідно також виділити лише 5 регіонів (Автономна Республіка Крим, Дніпропетровська область, Полтавська область, Черкаська область, м. Київ) де в структурі державної адміністрації регіонального рівня функціонує окремий підрозділ з питань розвитку малого підприємництва.
За показником що характеризує оприлюднення комплексу регуляторних документів, включаючи районний рівень, додатковим балом в рейтинг у відзначено всі регіони, окрім Рівненської і Сумської області.
В Івано-Франківській, Чернігівській та Рівненській областях, які зайняли в загальному рейтинг у регіонів 25-27 місце відповідно, „слабкими місцями”, що негативно вплинули на кінцевий результат виявились:
В Івано-Франківській області низька кількість зареєстрованих фермерських господарств на 10 тис. осіб сільського населення; кількість малих підприємств, що реалізовували продукцію і надавали послуги, у відношенні до загальної кількості малих підприємств відповідного регіону; низький рівень зайнятості на малих підприємствах у відношенні до кількості населення у працездатному віці, та наявність лише одного фонду підтримки підприємництва.
У Чернігівській області зафіксовано низький показник щодо кількості суб'єктів малого підприємництва з урахуванням діючих фермерських господарств; кількості суб'єктів фізичних осіб-підприємців; кількості зареєстрованих суб'єктів господарювання-юридичних осіб; недостатній рівень надання суб'єктам малого підприємництва для здійснення підприємницької діяльності приміщень в оренду на 1 тис. малих підприємств.
В Рівненській області найнижча в Україні кількість зареєстрованих суб'єктів господарювання на 10 тис. осіб наявного населення; кількість зареєстрованих суб'єктів господарювання-фізичних осіб на 10 тис. осіб наявного населення.
В цих областях зареєстрована найменша кількість суб'єктів господарювання-юридичних осіб на 10 тис. осіб наявного населення, а в Чернігівській та Рівненській областях - кількість зареєстрованих суб'єктів господарювання-юридичних осіб.
Разом з тим, „слабкі місця” притаманні не тільки вище зазначеним регіонам, наприклад, м. Київ за окремими показниками в рейтинг у є не лише лідером, а ще й аутсайдером, зокрема:
- в групі статистичних показників - за кількістю малих підприємств, які одержали прибуток, у відношенні до загальної кількості малих підприємств столиця займає 24 місце; по внеску малих підприємств за обсягом реалізованої продукції (робіт, послуг) у діючих цінах в загальний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг) – 25 місце.
Незадовільно оцінено ряд показників, що характеризують діяльність столичної влади щодо створення сприятливого підприємницького середовища, зокрема: за загальним рівнем прозорості регуляторної політики - 19 місце; за кількістю звернень суб'єктів господарювання до місцевих дозвільних органів, представники яких здійснюють прийом суб'єктів господарювання в одному приміщенні, та до адміністраторів, у відношенні до кількості суб'єктів господарювання, які перебувають на обліку в ЄДР – 20 місце; за кількістю виданих документів дозвільного характеру місцевими дозвільними органами, представники яких здійснюють прийом суб'єктів господарювання в одному приміщенні, та через адміністраторів, у відношенні до кількості суб'єктів господарювання, які перебувають на обліку в ЄДР – 24 місце.
На підставі практики проведення рейтингової оцінки регіонів, хотілось би зауважити, що з метою підвищення об'єктивності результатів та стимулювання адресної підтримки малого бізнесу, при здійсненні обчислень з розрахунків було виключено дані щодо обсягів фінансового забезпечення заходів регіональних програм з бюджетів регіонального рівня, якщо встановлено, що ці витрати не пов'язані з фінансуванням саме малого підприємництва, а також в разі відсутності інформації про конкретне їх спрямування.
Водночас, необхідно враховувати, що специфіка рейтингової оцінки полягає у визначенні конкретного місця кожного регіону на фоні інших регіонів, а не в порівнянні з власними здобутками в минулому. Будь-який рейтинг не в змозі дати об'єктивної картини щодо динаміки змін по роках в рамках одного регіону. Наприклад, приріст будь-якого показника будь-якого регіону може мати максимальне значення впродовж суміжних років для самого регіону, але в порівнянні з приростом в інших регіонах виглядати зовсім незначним, отже рейтинг такого регіону за цим показником може бути навіть нижчим, ніж в попередні роки. Можна також мати найкращі абсолютні значення показників, а у відношенні до кількості населення, або кількості МП це будуть не найкращі результати. Треба завжди мати на увазі, що навіть серед лідерів завжди є останній, тобто аутсайдер. Таким чином, рейтинг слід розглядати лише як складову здійснення комплексного порівняльного аналізу.
Ще одна особливість рейтинг у полягає в необхідності врахування “ефекту запізнення”, тобто не існує пропорційної залежності отримання позитивного ефекту в І групі статистичних показників від ефективності вжитих органами місцевої влади та самоврядування заходів (ІІ і ІІІ групи показників) в межах одного року, за який здійснюється розрахунок рейтинг у. Іншими словами, посилення уваги місцевої влади до проблем сфери малого бізнесу в регіоні призведе до кількісних і якісних змін лише через певний час. Саме тому, ІІ і ІІІ групи показників відіграють, перш за все, стимулюючу роль.
Отже, даний рейтинг є інструментом аргументованої критики і стимулювання діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів самоврядування щодо підвищення ефективності їх діяльності в напрямку покращення підприємницького середовища. Виявлення „слабких місць” регіонів є також підставою для удосконалення державної регіональної політики в сфері розвитку підприємництва на центральному рівні.
Водночас, питання удосконалення системи формування показників рейтингу й інструментів їх отримання і в подальшому лишаються актуальними.
Детальну інформацію див. у додатках.
