У рамках історико-краєзнавчого проекту «Місця пам’яті Української революції 1917-1921 років» у с.Біленьке Запорізького району відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки, присвяченої військовому союзу Українських січових стрільців, які звільняли наш край від більшовиків навесні 1918 року, та місцевих вільних козаків.
За радянських часів говорити про це суворо заборонялося. Правду ми дізнаємося лише завдяки копіткій роботі запорізького історика, керівника дослідницького центру «Спадщина» Юрія Щура, який проаналізував тисячі сторінок спогадів учасників національно-визвольного руху, виданих в еміграції.
До учасників церемонії відкриття звернувся заступник директора Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації Олександр Зубченко: «Ми поступово повертаємо справжню українську історію Запорізького краю, позбавляємося радянських міфів. Маємо знати про подвиг наших земляків, які сто років тому разом із вихідцями із Західної України боронили свободу української землі». До вітань приєдналися голова Запорізької райдержадміністрації Анатолій Васюк, ветеран АТО Тимур Книш, заступник Біленьківського сільського голови Марина Нотанова.
Вільнокозацький рух зародився у селі в середині 1917 року. До його лав ставали заможні, освічені селяни, господарі рибальських артілей, місцева інтелігенція. Люди озброювалися, набували навичок захисту життя, здоров’я та майна у смутні часи. Більшовицьку владу більшість селян не сприймали та з наближенням наших військ швидко вигнали приїжджих комісарів. 15 квітня 1918 року загін січових стрільців під командуванням Василя Вишиваного з пароплава висадився у Біленькому. На пристані солдатів зустріли десятки святково одягнених місцевих жителів.
До Вишиваного приєдналися понад 30 біленьківців. Того ж дня увечері вони рушили вверх по Дніпру та висадились неподалік залізничного вокзалу «Запоріжжя – 1». У ході запеклого бою було знищено майже 400 російських окупантів. З нашого боку загинув стрілець Ярема, п’ятьох українців було поранено.
Героя поховали на високій козацькій могилі поблизу Біленького. На жаль, на сьогодні через створення Каховського водосховища визначити це місце неможливо. Тоді ж на похорон героя зійшлися тисячі людей, народний хор під керівництвом сільського вчителя співав «Заповіт».
Долі воїнів склалися по-різному. Хтось продовжив службу в гетьманському війську, хтось став на захист молодої Західноукраїнської Народної Республіки. Багато місцевих жителів після повернення радянської влади приєдналися до Вовнізького повстанського куреня, воювали у повстанській армії Нестора Махна, чинили спротив колективізації у 1920-1930-х роках.
Меморіальну дошку освятив священик Української православної церкви отець Михайло. Пам’ять борців за Україну вшанували хвилиною мовчання та покладанням квітів.
Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю
